Початок — у блозі "Українська ментальність".
6. Чітко окреслити українську ментальність неможливо без такої риси, як повага до осіб старшого покоління. Ця складова української ідентичності, що суттєво різниться від сусідських, базується на самобутній християнськості українців. Котра не має нічого спільного з «православием» білорусів чи росіян. Ця різниця завжди була очевидною для всіх. Її підкреслювали й дослідники України: Боплан, Кларк, Меріме, російські вчені. Зокрема, А. Пипін в роботі «Історія російської літератури» (С-Петербург, 1907 рік). Феномен українського християнства полягає саме в особливій емоційності української душі. Адже будь-ка релігія виростає з почуття, а не інтелекту. Перша заповідь Христова «Полюби Господа свого всім серцем власним, і усією душею, і усією власною думкою» визначає місце для розуму лише опісля серця й душі. Тому давнє християнство найбільш гармонійно відповідало українському менталітетові. Природньо, Володимир хрестив Україну-Русь, а не навертав пращурів до інших релігійних концептів. Українська душа найбільш природньо сприймала й відокремлення Церкви від Держави, заповідане Всевишнім. Чого не спостерігалось в сусідніх країнах. В РФ, приміром, цього відокремлення немає й подосі. Через тривалу бездержавність української нації церква тут ніколи не була «міністерством з релігійних справ». Росіяни сповідували войовниче несприйняття іншої думки, фетишизували обряд. Українці ж дотримувались ідеї духовної свободи та підкреслено толерували іновірців. І толерують нині!
І українці, і росіяни добре відчували різну спрямованість їхніх вірувань в Христа. Тому, коли в 17 сторіччі українці почали переселятись до Московії, їх примушували перехрещуватись з українського православ’я в місцеве. А одним з головних пунктів Переяславської Угоди 1654 року був розділ про незалежність Київської Метрополії та її пряме підпорядкування Константинопольському патріархові.
Попри історичне відновлення автокефалії Православної Церкви України, не всі вірні християни й досі розуміють відмінність української церкви від релігійного підрозділу ФСБ «мишебратьєв». Митрополит Іларіон виокремлював вісім основних ознак, якими українська церква відрізнялась від російської (нижче цитую журнал «Українська церква», 1982 рік)
1/ Соборноправіє та виборність церковного кліру.
2/Постійне, від Остромирівського Євангелія 1056 року, наближення церковнослов’янської до живої української мови.
3/ Специфічна система догматів.
4/ Відмінне богослужіння.
5/ Наявність власних церковних свят.
6/ Існування від 16-го сторіччя церковних проповідей, яких не знали (і не знають) в Москві.
7/ Власна церковна термінологія.
8/ Оригінальна архітектура храмів, стиль іконопису, одяг духівників.
7. Останнім в переліку (але не за значенням) складових української ментальності є українська мова. Завершую мовою, позаяк про ї значення у визначенні етнічної приналежності людини вже написано та промовлено чимало. Особливо в умовах російсько-української війни, що триває вже сьомий рік. З будь-якої розумної точки зоу особа, яка каже що не володіє українською мовою, має право ї не знати, але є «українцем. но руцкоязичним», говорить неправду. Насправді, це росіянин, о мешкає в Україні для власного комфортного існування намагається привчити усіх до думки — він особливий. Тому повинен мати більший обсяг прав, аніж аборигени – україномовні (а яким же їм бути?) українці.
Пора відкинути стереотипи, нав’язані ще з часів СРСР. Микола Гоголь — не український письменник. Припиніть прославляти його в Україні (пам’ятники, назви вулиць, університетів тощо). Гоголь не може бути українським письменником лише тому, що народився в Україні. Як, до речі, і Антон Чехов. Вони творили російською. Тому є російськими митцями, як і письменники, котрі все свідоме життя мешкали в Європі, але писали російською мовою.
Ми справедливо не вважаємо польського поета Юліуша Словацького українським тільки за те, шо він народився і все власне життя мешкав в Україні. Польський нобеліста Г. Сенкевич походив з литовських татарів. Ані литовці, ані кримські татари не називають його власним видатним письменником. Він писав польською - отже є поляком. Так само, як львів’яни З. Мазох, С. Лем є, відповідно, німецьким та польським, а не українськими письменниками.
Українська мова є чимось більшим, за 240 тисяч нині відомих українських слів чи тексти 200 тисяч українських народних пісень. Це давно усвідомили вороги української нації. Тому й продовжують на всіх рівнях влади, заповнених російською агентурою, волати «какая разница». Якщо немає різниці, використовуйте в Україні українську, ставайте українцями.