Гайда, гуцули, тарілку ловити! На Прикарпатті грають в американську гру — алтімат фризбі

Рік тому на Прикарпатті, у Коломиї, вперше відбувся Всеукраїнський турнір з алтімат фризбі, тобто командна гра з кидання літаючих дисків, або як їх ще називають тарілок. Новий вид спорту настільки здобув популярність, що після чемпіонату багато учнів шкіл, молодих людей і діток з батьками залюбки змагаються у киданні тарілок.
Переглядів: 1054

Щоправда, чимало з нас вважають, що чимось подібним можна розважатися у спекотну погоду десь на природі. Й про те, що фрізбі може бути видом спорту, навіть не задумуються. Але існує командна гра, яка називається «Алтімат», і вона не менш цікава, ніж будь-яка гра з м’ячем. В Україні цей вид спорту почав розвиватися з середини 90-х років. Наразі вже створено всеукраїнська федерація фризбі та існує мережа представництв цього виду спорту у 18 містах нашої держави.
«Першими почали грати в алтімат учні зі США, — розповідає організатор минулорічних змагань Юрій Коцур. — Ніхто тоді й не думав про спорт, команди чи змагання. Це була звичайнісінька розвага та активне проведення вільного часу. Проте восени 1967-ого американець Джел Сільвер запропонував сформувати командуфризбістів. Це дуже зацікавило, але й водночас  здивувало навіть прогресивну молодь. Тому лише через рік, у 1968-ому організували змагання. Власне ця дата й вважається часом заснування командної гри фрізбі».
Правила гри нескладні, але й  не такі прості, все залежить від  бажання гравців навчитися. Треба  просто перекидати пасами літаючий диск, або як його називають тарілку, гравцю своєї команди який знаходиться у зоні противника. В алтімат грали по дві команди, кожна з яких складалася із семи гравців. Спортсмени кидали  диск діаметром 28 сантиметрів, який важить не більше 175 грам. Наразі є спеціальний список виробників дисків, які пройшли тести, та мають дозвіл на використання наданий Міжнародною федерацією ігр с літаючим диском. Стандартне поле для гри має розміри 64 на 37 метрів, відповідно кожна зона має 18 на 37 метрів. Проте коли такого місця немає, то можна зменшувати й поле.  Відповідно меншими будуть і зони.
У фрізбі все, як і в інших командних іграх: є нападаючі, є захисники. Сигналом для початку гри є піднята рука. Коли диск кинуто, то учасники двох команд намагаються його  перехоплювати просто в польоті. Якщо гравець атакуючої команди торкнуться диску в повітрі, але не піймає його, то «літаюча тарілка» переходить до команди-захисника. Коли один із гравців зловив диск, він виставляє вперед ногу, яку він не може відірвати від землі. За десять секунд він має перекинути диск комусь зі своєї команди. Аби диск не затримувався в руках спортсмена довше, його супеник, який має знаходитися на відстані не більше трьох метрів від нього, може проводити посекундний відлік.
Очко зараховується лише тоді, коли гравець, перебуваючи в зоні суперника зловить диск, який кинув його товариш по команді. Після зарахування очка, команда стає захисником. Інша — нападаючою. Таким чином команди міняються так би мовити ролями після кожного очка. Найцікавішим є те, що в алтімат фрізбі...взагалі немає суддів. Суддями можуть бути самі гравці, вирішуючи самі між собою всі спори. Проте можуть бати й спостерігачі, які допомагають гравцям, скоркіпери, які ведуть рахунок, та таймкіпери, які слідкують за часом. «Головним у фрізбі є дух гри, який базується на великій взаємній  повазі суперників, — мовить Юрій Коцур. — Також під час алтімату майже немає штрафних. Гравці довіряють один одному й ніхто не намагається порушувати правила.
Коломияни надіються, що незабаром спроможуться на нвоий грандіозний турнір із алтімат фризбі.

ДО ТЕМИ:
Василь Кричун: Перед кожними змаганнями прошу Бога про перемогу й перемагаю

Влучило кохання у серце... стрільцям