У коментарі “Вікнам” заступник директора ДНДІ галургії Юрій Садовий зазначив:
— Результати дослідження поклали крапку на ідеї про Домбровський кар’єр як рекреаційну зону. І ще раз підтвердили кілька тез: по-перше, Домбровський кар’єр вимагає до себе посиленої уваги і детального вивчення його стану. По-друге, доводить, що проект «Гірхімпрому» щодо консервації кар’єру, який передбачає його затоплення, є повністю хибним. Домбровський кар’єр і без того швидко затоплюється, а розсоли — забруднюють усе більшу територію. Показовими є дані зі свердловини №65: тут мінералізація води прогресивно наростає — від близько 20 г/л у 2006 році до 105 г/л торік. Активізація переміщення засолених вод по водоносному горизонту відбулася після затоплення кільцевої дренажної траншеї. Зважаючи на велику кількість токсичних та канцерогенних речовин у відвалах та у кар’єрі, можна стверджувати, що вони поширюються у напрямку Калуша, річок Лімниці та Дністра. Тому не можна допустити підвищення рівня розсолів до водоносного горизонту.
Ситуація на Домбровському кар’єрі різко погіршилася після зупинки виробництв, акцентує науковець. А природоохоронні заходи, які виконувалися багато років, насправді такими не були. Дещо із заподіяного виправити вже неможливо, під загрозою — сотні житлових будинків. Щоб остаточно не втратити контроль за ситуацією, треба постійно моніторити стан земної поверхні та спостерігати за гідросферою району, яка включає у себе природні водотоки і гідравлічно пов’язаний із ними водоносний горизонт. Саме він є єдиним джерелом водопостачання приватних господарств, але розташований на невеликий глибині і є вразливим для забруднюючих речовин.
— Існуючі свердловини не охоплюють всієї площі небезпечних процесів і не дають можливості об’єктивно оцінити стан водоносного горизонту та небезпечні тенденції, — переконаний Андрій Садовий. — Крім того, дослідження практично не фінансуються. Між тим, виконані у рамках фінансування з обласного бюджету дослідження, окрім уже наведених даних, дають підстави говорити про інтенсивні процеси просідання на територіях сіл Кропивника та Сівки Калуської і про великі проблеми із водозабезпеченням уже найближчим часом.
Ще у 1950-х роках на площі сучасного Домбровського існував експериментальний кар’єр, розмір якого у сотні разів поступався сучасному. Він багато разів затоплювався і одночасно із цим підвищувався вміст солей у криницях, які існували тоді на території вул. Б. Хмельницького. Тому кар’єр потрібно не затоплювати, а навпаки — організувати систему ефективного збору і відведення атмосферних опадів, та впровадити заходи для недопущення притоку грунтових вод. Це не тільки зупинить розвиток карстів і зсувів, але і дасть можливість для ефективнішого впровадження майбутніх виробництв із переробки розсолів. Зрештою — це практично єдиний і найбільш ефективний спосіб вирішення однієї із екологічних проблем міста. Однак, негайно треба перекрити відвали та хвостосховище №1 водоупірними матеріалами та створити навколо кар’єру водозахисний бар’єр. І паралельно — впровадити комплекс робіт для зменшення притоку вод у кар’єр.
Про сенсаційні дані науковців читайте у свіжому числі друкованих “Вікон” у публікації Оксани Пілянської ”У Домбровському кар’єрі «зашкалює» від ртуті і гексахлорбензолу”.
Сесія Калуської міської ради 10 січня 2013 року. ТЕКСТОВА ТРАНСЛЯЦІЯ