З’явився даний район Калуша внаслідок включення населеного пункту Новий Калуш у склад міста на початку 1920-х років. Новий Калуш кількаразово перевищував за площею територію міста, інформують ”Вікна”.
Німецько-єврейське поселення (колонію) Новий Калуш було засновано в 1784 році біля Калуша на лівому березі річки Сівка. Спеціалізувалося на видобутку солі. Початково з’єднало Калуш із солеварним селом Баня.
У травні 1804 року під час поглиблення шахти біля Бані були знайдені так звані «гіркі» солі — каїніт та сильвініт. У 1867 році було засноване акціонерне товариство для розробки калійних родовищ і за два роки в Калуші збудували фабрику для переробляння калійних руд на нинішній вулиці Фабричній. До фабрики було прокладено залізничну гілку. У 1881 році у Новому Калуші проживало 577 жителів.
Далі за солеварами будувалися землероби і таким чином уже до Першої світової війни аж до нинішніх західних меж житлової забудови міста займали квартали розлогих садиб землеробів з належними їм нивами і сіножатями.
1 січня 1925 р. приєднаний до Калуша.
У 1947 році землеробів-калушан примусово загнали у новостворений колгосп імені Жданова і на території Нового Калуша розмістили його підрозділ.
Першою головою колгоспу в Калуші була Стефанія Сербін.
Коли у Калуші було прийнято рішення про будівництво “хімії”, колгосп Жданова у 1963 році було об’єднано із колгоспом у Хотіні. Головою колгоспу Жданова був Петро Сердюк, а колгоспу “Росія” — Щупак. Об’єднаний колгосп отримав назву “Росія”. Очолити його запросили людину не місцеву — ним став фронтовий герой часів Другої світової війни Валентин Трофимович Хоха.
Після прийняття в 1963 році рішення про розвиток хімічного виробництва цей район міста був забудований багатоповерхівками (зі знесенням садибної і господарської забудови) та заселений приїжджими робітниками. Для них радянська пропаганда вигадала міф про побудову району на «болотах і багнах» і поширювала його на сторінках газет і краєзнавчих книг. Навіть доволі слушна для цього міфу назва «Новий Калуш» була піддана забороні та замінена суржиковим покручем «Посьолок».
Садибна забудова частково збереглася на різних окраїнах району: північній — вулиці Мостиська, Глібова; східній — Руднєва, Чайковського, Вітовського, Бобинського, Срібняка, Белея, Руська; південній — Гоголя, Олени Пчілки, Павлика, Тіниста; західній — Космонавтів, Фінська, Марченка.