Іван Жекало загинув три роки тому під Маріуполем Богдан і Дмитро, старший і молодший сини захисника Вітчизни, не приховували гордості за батька. Гості привезли з нагоди Дня дітей подарунки. Особливі слова подяки були адресовані матері Івана Жекала. Зі сльозами на очах вона згадувала про полеглого сина… Каже, що приходить в снах, та все питає про дітей, інформують "Вікна" з посиланням на сайт Калуської міської ради.
Також перший заступник міського голови Мирослав Тихий і директорка Калуського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Галина Дидич побували у родин, які опинилися в складних життєвих обставинах.
Іван Жекало народився в селі Голинь на Калущині, виріс у багатодітній родині. 2014 року пішов добровольцем у батальйон міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». Потім підписав контракт із ЗСУ. Був розвідником 21-го батальйону ОМПБ «Сармат». Виконував завдання в секторі «М» (Маріуполь).
Помер 19 квітня 2018 року в Маріуполі. 24 квітня похований в селі Голинь. Йому було 46 років. Удома залишились мама, дружина і двоє синів.
Сім’я досі достеменно не знає, як помер їхній Іван. У першому висновку, одразу після смерті, написали, що була проблема з головним мозком. Але через два роки відновили експертизу і зрештою дали інший висновок — «не витримало серце».
«Не знаю, що вони там понаписували, але я на власні очі бачила його тіло, — розповідала дружина. — Та ж Іван був весь побитий, а на голові ще й вм’ятина, ніби від удару прикладом. Може, й справді серце не витримало, але що тому передувало? Побратими, які привезли тіло, теж нічого толком не змогли розповісти».
Після смерті ще цілий рік пані Ганні снився син.
«Я спала, а він сидів коло мене на ліжку. Каже мені: «Мамочко, я вам привіз машину щебню, нікому – лише вам». І пішов геть. Так воно і є — страшна туга лежить важкими каменюками у мене на серці».
Ользі він теж постійно сниться. І завжди, як живий. «Ти чого мені не сказав, що живий? А ми вже рік за тобою плачемо», — жінка згадує, як говорила з Іваном в сні. «А я трошки побуду тут і знову їду назад». — «Тебе дійсно вбили?» — «Так, убили…» — «Хто це зробив?» — «Мене вбили двоє». І на тому сон обірвався.
