Якоїсь миті в розпачі хотіла покинути аспірантуру та науку. Але взяла себе в руки та почала рухатися далі, інформують "Вікна".
Рідні біологині не відразу зрозуміли її захоплення наукою. Думали, що вона просто проводить час у комп’ютері, замість того, щоб займатися хатньою роботою. Марія Байляк пригадує:
— В селі завжди є робота. Моя мама деколи так говорила: « А ти нічого не робиш, ти завжди сидиш у комп’ютері». Тепер розуміє, що я просто в комп’ютері щось роблю (сміється. — Авт.).
Коли Марія Байляк стала аспіранткою, батьки не розуміли, що змінилося в житті дочки: чи вона просто викладачка в університеті, чи щось інше, розповіла науковиця "Суспільному".
— Я зранку їхала на роботу о шостій ранку, потім до дев’ятої працювала. Їхала додому останнім автобусом, ввечері приїжджала в 22.00 орієнтовно. Щось поробила і зранку знову йшла на роботу, — ділиться спогадами науковиця.
Професорка Марія Байляк із Боднарова виграла грант для дослідження екстрактів "вічної молодості"
Більшість, жінок коли починають працювати в науці, то зупиняються на ступені кандидата наук. Далі зазвичай змінюються пріоритети, зауважує Марія Байляк. На її думку, сім'я потребує теж великої праці. І якщо чоловік і жінка постійно на роботі, то немає кому дивитися за дітьми.
Наразі професорка працює над кількома напрямками досліджень. Перший — дослідження антивікових властивостей рослинних препаратів. Другий — процес ожиріння. Наукові дослідження проводять на мишах, мушках та дрозофілах.
Про премію «Жінки в науці» науковиця дізналася із соцмереж та з листів багатьох колег. Усі наполягали на тому, що Марія Байляк — чудовий кандидат на цю премію і добре підходить за всіма критеріями. Подавши свою кандидатуру і побувавши на церемонії, науковця з Боднарова увійшла в трійку найкращих.
Марія Байляк з Боднарова отримала диплом доктора біологічних наук
Попри всі досягнення, Марія Байляк оцінює себе скромно:
— Я вважаю себе середньостатистичною науковицею. Можливо, трохи недооцінюю себе. Жінки не дуже люблять виставляти на показ свої досягнення.
За статистичними даними, в Україні майже половина науковців — це жінки. Однак у попередні роки цей показник був меншим. Така ж тенденція є і в інших країнах Європи. Відповідно на цю гендерну нерівність вплинули обмеженість доступу до освіти, зобов’язання жінок виконувати неоплачувану працю, відтак — менше часу приділяти роботі та стереотипні уявлення про меншу схильність жінок до науки. В Україні найбільше жінок-науковців у галузях суспільних, медичних та гуманітарних, а найменше — у технічних галузях. Жінок-науковиць, за звітами ООН, менше цитують та публікують. Серед дійсних членів академії наук лише 6% жінок.