215 документів збереглися в доброму стані. Тепер ними займуться історики Архів, який належав Михайлу Дяченку — "Марку Боєславу", передали музеєві 1 листопада, інформують "Вікна".
Архів 215 документів, зокрема й особисті рукописи повстанського поета.
"Ці документи мали бути знищені... Велика удача, що до них не добралося КГБ і вони збереглися для нащадків", — зазначив міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.
Тривалий час вони перебували у приватній колекції. Але зараз документи, книги та зошити, списані рукою відомого серед українських повстанців поета Михайла Дяченка («Марко Боєслав», «Гомін»), викупили меценати та передали Івано-Франківському музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери.
Більшість документів — це пропагандистські праці, які випускала реферантура пропаганди. Невелику частину становлять книги, випущені у ХХ столітті, а також 10 примsрників журналу «Чорний Ліс», редактором якого був Михайло Дяченко.
"Вартість цих документів – як пів квартири. Може навіть більше. Але завдяки меценатам вдалося змобілізувати кошти для того, аби зберегти архів. Хочемо, щоб ці документи були оцифровані, щоб до нашої справжньої історії мали доступ і дослідники, і молодь, і всі охочі", — зазначив очільник Івано-Франківська.
Меценати побажали лишитися невідомими.
Раніше йшлося, що обласний музей шукає меценатів, щоб викупити архів Марка Боєслава.
Довідка. Михайло Дяченко (псевдо: «Гомін», «Марко Боєслав») народився 25 березня 1910 року в с. Боднарів, нині Калуського району. Український військовий та політичний діяч, член Української Головної Визвольної Ради (УГВР), референт пропаганди Карпатського краю, чоловий поет УПА, ідеолог, публіцист та пропагандист українського збройного підпілля ОУН-УПА. Редактор підпільного часопису «Чорний ліс» (1947—1950). Лицар Срібного Хреста Заслуги (1948).Останні 8 років життя провів у рядах повстанців.
Востаннє Марка Боєслава родичі бачили в жовтні 1950 року за селом Завадка біля Калуша. У короткій розмові з племінницею він повідомив, що його загін рушає до Чехословаччини. Проте, як стало відомо через чотири десятиліття, кілька сотень УПА тоді не перетнули радянсько–чехословацький кордон і, повернувшись на Прикарпаття, невеликими групами осіли в лісових масивах.
23 лютого 1952 року в урочищі Хубена біля с. Дзвиняч Станіславської (нині Івано-Франківської) області під час планової чекістсько-військової операції з розшуку учасників українського підпілля одна з військових груп Управління МДБ у Станіславській області вийшла на бункер з відкритим люком, з якого підпільники вели спостереження за місцевістю. Підпільники пізно помітили військовослужбовців, які підходили до бункера, і, не маючи можливості втекти, відкрили вогонь та поранили одного з солдатів. Бункер одразу ж був оточений та блокований з усіх боків. Підпільники викинули кілька гранат, спалили та порвали чимало документів, а потім, не бажаючи здаватися живими, застрелились. Із бункера було витягнуто тіла семи вбитих підпільників ОУН. У одному з них був упізнаний відомий поет Михайло Дяченко (Марко Боєслав).
