Дмитро Гунчак хоче реалізувати своє головне завдання — втілити і звершити проєкт «100 воїнів України» Вже майже шість років Дмитро Гунчак проживає в Клівленді (США), де навчається на графічного дизайнера. А нещодавно представив свою першу виставку. Відвідувачі мали можливість побачити портрети відважних українських воїнів з різних куточків України. Серед них були і загиблі калушани.
У коментарі «Вікнам» хлопець розповів, що малювати любив з раннього дитинства. Свого часу навчався в Самбірській художній школі образотворчого мистецтва. В 2017 році переїхав до США здобувати освіту.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну вирішив, що буде малювати портрети військових, адже вважає, що їхні обличчя повинно знати і памꞌятати якомога більше людей.
«Фото героїв траплялися в соцмережах, в Інтернеті, я зберігав їхні історії, фотографії. Історії справді вражали, навіть до сліз», — зізнається Дмитро
Не міг залишитись байдужим художник і до історій калуських полеглих захисників. Зокрема, Любомира Фединяка, Петра Урсуловича, Ростислава Породька, Романа і Леоніда Бутусіних. Тому вирішив намалювати їхні портрети. Історії цих людей почув від коханої дівчини, яка теж зараз США, але родом з Калуша. Її батько — військовий, який знав загиблих воїнів.
Як відомо, калушанин Любомир Фединяк за бойові заслуги нагороджений пам’ятним нагрудним знаком «93-я Окрема Гвардійська механізована бригада», почесною відзнакою «Учасник бойових дій», нагрудним знаком «Гвардія», пам’ятною відзнакою «Учасник антитерористичної операції», відзнакою Івано-Франківської державної адміністрації та обласної ради «За бойову звитягу».
Загинув 7 березня 2022 року під час наступального бою з військовими формуваннями РФ поблизу села Слобода-Кухарська Київської області. Ідентифікувати Героя вдалося завдяки експертизі ДНК.
Петро Урсулович був учасником Революції Гідності, ветераном АТО/ООС. Калушанин долучився до столичного Євромайдану після побиття силовиками протестувальників 30 листопада 2013 року. На початку грудня 2013-го він разом з однодумцями приїхав із рідного Калуша до Києва. Тут у складі калуської чоти Третьої сотні Самооборони Майдану брав участь у найгарячіших подіях: у протистояннях на Грушевського, в обороні Майдану 19–20 лютого 2014 року.
У 2018 році Петра Урсуловича визнали «Волонтером року» у рамках міського конкурсу-рейтингу популярності та здобутків «Досягнення року».
24 лютого калушанин знову став оборонцем України та як командир десантно-штурмового відділення 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ вирушив боронити Батьківщину. Отримав поранення, проте після лікування знову повернувся на передову.
30 жовтня біля села Невське Сватівського району на Луганщині військовий загинув в бою. Петру Урсуловичу було 43 роки.
Ростислав Породько з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист рідної землі. Ніяких сумнівів не було: самовіддано, хоробро давав відсіч ворогові. І ціною власного життя виконав бойове завдання. Ростиславу Породьку було 47 років.
Рідні брати Роман та Леонід Бутусіни родом з Росії, проте вже багато років проживали в селі Грабівка Новицької громади. Виросли у багатодітній родині, де батьки виховували 12 дітей. Не задумуючись з перших днів війни стали на захист України. Багато часу від хлопців не було новин. Проте згодом з'ясувалося, що брати героїчно загинули у селі Лукашовка, що на Чернігівщині. Роману було всього 25, Леоніду — 20.
Додамо, що батько загиблих Олег Бутусін з Росії в Україну разом з дружиною та дітьми переїхав у 2014 році. Одразу після приїзду до України, чоловік вступив у добровольчий підрозділ «Правий сектор» у складі якого захищав суверенітет і територіальну цілісність України. Зараз чоловік також знаходиться на передовій. Щодо Олега Бутусіна у Росії відкрито провадження в кримінальній справі з політичних мотивів.
На одну роботу художнику потрібно близько 10 годин. Серед матеріалів використовує деревне вугілля та чорнило. Юнак навіть створив сайт-галерею, де можна переглянути порт фоліо.
Організувати виставку в США допомогли викладачі Клівлендського коледжу. За словами Дмитра Гунчака, відвідувачі з вдячністю та емоційністю відреагували на виставку. Наразі створено 11 портретів.
Свої роботи Дмитро продавати не планує, хоча зізнається, що пропозиції надходили. Поки що хоче реалізувати своє головне завдання — втілити і звершити проєкт «100 воїнів України».
Ірина БОРАЧОК, журналістка
