Зіновій Кінаш 25 днів мужньо боровся з ворогом під Харковом, виконував обов'язки заступника командира Зіновій Кінаш — головний сержант розвідувального взводу 2-го механізованого батальйону 92-ої окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка.
Народився 25 березня 1971 року в Калуші. Ще з малих літ мав мужній характер, почуття справедливості домінувало над всіма почуттями. Але при тому завжди був радісним, добродушним та щирим. Як старший син у сім'ї допомагав мамі у вихованні молодших братів Віталія, Тараса та сестри Іванни, для яких став опорою та підтримкою. Дуже любив свою родину, був вірним другом, душею компанії, йдеться в проєкті "Спогади України", інформують "Вікна".
Відео: "Спогади України"
Навчався у Калуській загальноосвітній школі №6. Займався спортивним плаванням, легкою атлетикою та боротьбою. Після восьмого класу вступив до Калуського хіміко-технологічного технікуму, який закінчив з відзнакою. Відтак продовжив навчання у Дніпропетровському хіміко-технологічному університеті, звідти був призваний на строкову службу, яку розпочав у лавах Радянської армії у місті Ленінграді в 1991-му. Присягу вже давав у незалежній Україні в Чернівцях. Після служби в армії познайомився з дівчиною Ольгою, яка у 1994 році стала його коханою дружиною.
В щасливому шлюбі народилося двоє дітей — донечка Катерина та син Дмитро — татова радість та гордість. Він дуже любив своїх дітей та вважав, що вони — найбільша цінність та досягнення у його житті.
Зіновій мав хист до будь-якої роботи. Працював у фірмі «Горган», хлібопекарні «Родина» на будівництві в Португалії та Польщі. Всюди проявляв свої лідерські якості, користувався авторитетом та повагою в колективі. Справлявся з будь-якими труднощами і на всі 100% віддавався своїй справі. Його любили і поважали.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну твердо вирішив повернутися до України, щоб стати на захист Батьківщини. Відразу пішов до Калуського центру комплектування і соціальної підтримки, а вже 6 березня відправився на передову.
25 днів мужньо боровся з ворогом під Харковом, виконував обов'язки заступника командира. На фронті відзначив свій 51-й день народження. Бойові побратими пригадують його як упевнену, спокійну, врівноважену людину, з чудовим почуттям гумору. Зіновій нічого не боявся, був одним із десяти сміливців, які на "нулі" в околицях Харкова обороняли місто.
31 березня позиції, де перебували захисники, рашисти обстріляли "градами". Побратим Андрій був за кілька метрів від Зеновія та мало сам не загинув. За велінням долі отримав поранення та став тяжким "трьохсотим". Каже, що того дня ворог скинув на них міну.
"Пам'ятаю після виходу ми мали хвилину затишшя. Зіновій зійшов та приніс яблука близько 100 штук великі, червоні. Ви ж розумієте, їсти особливо не було що. А тут такий подарунок. У той момент нас накрило. Прийшовши до тями, я повернув голову та побачив біля себе Зеника. Троє із п'яти загинули", — розповідає Андрій.
Свій останній спочинок Зіновій Кінаш знайшов 8 квітня 2022 року на Алеї слави міського кладовища в Калуші.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України ,вірність військовій присязі 21 квітня 2022 року Указом Президента України Володимира Зеленського був посмертно нагороджений Орденом « За мужність» третього ступеня. А 11 жовтня 2022 року — медаллю «За оборону рідної держави (посмертно).
Пам'ять про Зіновія Кінаша вшанували в його рідному ліцеї №6, де відкрили інтерактивну меморіальну дошку.
