Ілля провів 24 дні в підвалі, щоб вберегтися від ворожих снарядів Майже добігає до кінця відпочинок в Калуші групи дітей з Попасної Сєвєродонецького району Луганської області. Їхнє рідне місто вщент зруйноване московськими агресорами та з травня минулого року перебуває в тимчасовій окупації.
За тиждень в Калуші діти відвідали музеї, виставки, кінозал, міську бібліотеку, спортивно-оздоровчий комплекс.
17-річний Ілля розповів, як майже місяць прожив в підвалі та як з жахом покидав рідне місто, інформують "Вікна" з посиланням на Службу дітей Калуської міської ради
В той час як війна для всіх розпочалася 24 лютого 2022 року в дім Іллі вона прийшла в ніч з 2 на 3 березня. Почувши гучні вибухи, з мамою та братом вирішили піти до бомбосховища, де залишилися на 24 дні.
В перший тиждень було все добре, адже в перші чотири дні в підвалі було світло. А коли світла не стало, то почали використовувати генератор. Шалений страх охоплював кожну клітину тіла та душі
«Це було страшно, тому що та кількість снарядів, яка прилітала до нашого міста, її неможливо було порахувати, ми назвали це насправді «золотим дощем». Тому що уявляли скільки коштів витратили вороги на ці снаряди. Сказати, що це було страшно, це нічого не сказати».
Попри суцільний негатив Ілля пригадує позитивний момент, коли вчителька історії Валентина Василівна написала у вайбер-групу, що війна війною, а історія стоїть за розкладом.
Наступного тижня стало гірше. Зокрема, неможливо ходити в туалет, який був на вулиці, а бігти під обстрілами було страшно і небезпечно. А відтак кожного дня ставало все гірше та гірше, однак не полишала надія, що все мине як в 2014, коли Попасна так і не була окупована, каже Ілля.
Коли не залишилося ані крихти надії, зник весь зв’язок, перебили всі антени, повалили всі стовпи, Ілля з сімꞌєю вирішують евакуйовуватися. Їм неймовірно щастить.
«Коли все-таки вдалося зловити зв'язок нам з бабусею, ми подзвонили до тих, хто перевозив людей з міста до Бахмута, тоді ще не окупованого, водій сказав, що нам пощастило, тому що бензин у нього залишився на одну поїздку, і він сам виїжджає і хотів забрати когось з собою», — каже юнак.
Коли йшли додому збирати речі, Попасна була схожа на місто з фільму «Апокаліпсис»: все зруйновано, жодного вцілілого вікна, жодного цілого будинку. А коли Ілля з сімꞌєю виїжджав з міста, то були жахливі обстріли, в метрах п’ятдесяти від них пролетів снаряд "Граду". Тому їхали якомога швидше, а коли вже виїхали з міста, то перевели подих, що все позаду. Так і виїхали з міста.
Ілля вірить в Україну та перемогу. А рідну українську мову вважає дуже важливою:
«Поки живе українська мова, живемо ми, як народ України. Тому я б хотів, щоб українська мова поширювалася та вдосконалювалася у всіх сенсах».
Більше історій дітей війни із Попасної — в публікації "Таке запам'ятовується на все життя". Діти війни з Попасної стали гостями Калуша".
