Указом Президента України Ярослава Тимоніна нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) Ярослав Тимонін — солдат гранатометного відділення взводу вогневої підтримки гірсько-штурмової роти 8 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
Народився в Калуші 11 квітня 1993 року. Був молодшою дитиною в сім'ї, мав старшого брата Миколу. Навчався у Калуській ЗОШ I-III ступенів №3, йдеться в проєкті "Спогади крізь віки", інформують "Вікна".
Перша вчителька Іванна Дрогомирецька пригадує:
«Ярослав швидко вчився і мав велику особисту харизму, чітку життєву позицію, великий авторитет у колективі та завжди тримав слово. Був спокійним і впевненим, скромним і добрим, чесним та хоробрим. Пам'ятаю його як людину, яка все доводила своїми справами, на яку завжди можна було покластися. Він увесь час був готовий прийти на допомогу друзям, тому і мав повагу в своєму оточенні».
Ярослав був активним у шкільному житті. Брав участь у спортивних змаганнях «Козацькі забави», захоплювався футболом. У кожну вільну хвилину любив з друзями поганяти м'яча на місцевому стадіоні. А ще цікавився інформатикою та історією. Хлопець навіть відвідував факультативні заняття з улюблених предметів.
Після закінчення школи в 2010 році вступив до навчально-наукового юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Здобув ступінь бакалавра за спеціальністю «Право».
Одногрупники розповідають, що Ярослав був надзвичайно чуйною, доброю, цілеспрямованою людиною. Проте виявляв стійкість, організованість, силу волі — риси, які дуже потрібні військовослужбовцеві.
Строкову службу проходив у Криму. Після звільнення в запас за спеціальністю влаштуватись на роботу не вдалося. Тому хлопець працював у Польщі, відтак у меблевій компанії.
Ми жили душа в душу, розповідає брат Микола. Для мами Галини Харитонівни син був розрадою, підтримкою та опорою. Вмів завжди вислухати, порадити та підтримати.
Хлопця мобілізували до війська у вересні 2022 року. Значну частину з часу служби Ярослав разом з побратимами провів у найгарячіших точках війни з окупантом. Був двічі поранений та це воїна не спинило. Боєць знову став у стрій. Побратими говорять про нього як про сміливого бійця, надійного друга, готового прикрити спину в будь-якій ситуації.
Мама востаннє розмовляла з сином у понеділок 8 травня. А через три дні його не стало під час ведення бою з ворожим військовим формуванням у районі населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області.
11 травня 2023 року Герой загинув. Мінометний обстріл окупанта став фатальним для воїна. Свій останній спочинок Ярослав знайшов 17 травня на Алеї Слави міського кладовища.
За особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України Ярослава Тимоніна нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Також рішенням сесії Калуської міської ради йому присвоєно звання «Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади».
Меморіальну дошку загиблому Герою встановили на фасаді Калуського ліцею №3. Більше — в публікації "У Калуші вшанували пам'ять п’яти загиблих захисників".
