Тарас посмертно нагороджений відзнакою «Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади» Тарас Свирид — навідник зенітно-кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки 148-го батальйону 116-ої окремої бригади територіальної оборони. Народився 5 січня 1988 року в Калуші.
Був третьою дитиною у сім'ї. Мав двох братів — Олексія та Сергія. Коли хлопцеві було вісім років помер батько. Тож Тарас став для мами підтримкою та опорою, йдеться в проєкті "Спогади крізь віки", інформують "Вікна".
Навчався у Калуській ЗОШ I-III ступенів №3. Грав за шкільну команду в баскетбол. За словами однокласників та вчителів, був старанним, відповідальним учнем, приємним у спілкуванні, відкритим.
Після дев'ятого класу Тарас вступив до Калуського професійно-технічного училища №7. Однак не закінчив, а разом з друзями поїхав на заробітки в Одесу. Потім працював у Києві, де й зустрів кохану дівчину Марину.
У 19 років одружився. Через рік у молодого подружжя народився син Іван. А ще через два — Олександр. Проживали у селі Остапівка Миргородського району Полтавської області.
Тарас піклувався про свою родину. Щоб придбати власний будинок, разом із братом Сергієм поїхав на роботу в Хорватію. Через рік повернувся, купив дім. Здавалося лише б жити, але все змінила війна.
За станом здоров'я строкову службу не проходив. Тому його взяли в місцеву тероборону. Чергував на блокпосту, бо в сусідньому селі були росіяни.
Відтак склав присягу на вірність Україні. Служив у Миргороді. У липні Тараса відправили на навчання на Львівщину. Через місяць, здобувши професію гранатометника, разом з побратимами звільняв від ворога окуповані населені пункти Сумщини.
Сімейне життя дало тріщину: дружина подала на розлучення. Тож тяжко переживав, та підтримали друзі.
13 січня 2023 року брав участь у бойових діях на Донеччині у місті Покровську. Загинув 21 січня у місті Соледарі від кулі снайпера.
Майже 11 місяців воїн мужньо захищав свій рідний край. Був високомотивованим та добре підготовленим військовослужбовцем, прикладом зразкового виконання військового обов'язку. Користувався авторитетом серед побратимів. Завжди був ввічливим і чуйним до товаришів, допомагав їм у службі у боях з ворогом. Проявив мужність і героїзм, стійкість та рішучість.
Свій останній спочинок захисник знайшов 28 січня на Алеї Слави калуського міського кладовища. Посмертно нагороджений відзнакою «Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади».
Меморіальну дошку загиблому Герою встановили на фасаді Калуського ліцею №3. Більше — в публікації "У Калуші вшанували пам'ять п’яти загиблих захисників".
