Володимиру Павлюку назавжди залишиться 45 Володимир Павлюк — солдат 109 батальйону легендарної 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Народився 23 червня 1977 року в Калуші.
Навчався у Калуській ЗОШ I-III ступенів №3. Відтак вступив до Калуського вищого професійного технічного училища №7, йдеться в проєкті "Спогади крізь віки", інформують "Вікна".
З 1995 до 1996 року проходив строкову службу. Після служби в армії працював у Калуському міськрайонному відділі УМВС, АТ «Карпатнафтомаш», приватних підприємствах. Згодом почав займатися сантехнічними роботами. Був товариським, веселим, завжди знаходив спільну мову з будь-ким.
У 2000 році одружився з коханою дівчиною Іриною. Цього ж року в молодого подружжя з'явився на світ синочок Володимир. У 2007 народилась донечка Софія, а у 2019 дружина подарувала коханому ще одну донечку Даринку. Діти були сенсом життя чоловіка. Хрещений батько Дарини Олександр Коваль згадує:
«Володимир був надзвичайно товариським і комунікабельним. З ним було просто і легко говорити. Він був добрим та щирим. А ще любив дружину дітей і рідну Україну».
30 серпня 2014 року був призваний на службу в Збройні сили України. Воював у складі 128 окремої гірську штурмової бригади. Брав участь у боях за Широкине, Дебальцеве. Його побратим Ігор Гром'як розповідає:
«Ми разом воювали в Дебальцевому. Вовка Павлюк, позивний «Антибіотик», був душевною людиною. Він міг підтримати будь-яку розмову, дати добру пораду, розрадити, умів співпереживати».
Вийшовши з Дебальцівського котла у лютому 2015 року, продовжив службу в Станиці Луганський. У вересні був звільнений у запас. Увійшов до правління Калуської спілки учасників АТО/ООС.
З початку повномасштабного вторгнення московського окупанта боєць пішов на війну абсолютно свідомо. Брав участь у захисті Києва, боях за населені пункти Іванків, Кухарі, Дитятки поблизу Чорнобиля. Потім були Житомир, Донецьк Покровськ, Добропілля, Слов'янськ, Краматорськ, Яковлівка.
Перше, що відразу спадає на думку, ділиться спогадами товариш Віктор Чернега, позивний «Бандера»:
«...його щира усмішка і добрий настрій, яких ніколи не втрачав Володя. Він завжди вмів пожартувати, вселити впевненість, розрядити навіть найскладнішу ситуацію».
Люди завжди шукали з ним товариства, бо розуміли, що з ним просто поділитись, по-дружньому поспілкуватись, додає дружина:
«Володимир був людиною, які нічого не вимагатиме натомість. Він любив життя, дітей, мене. Попри це мав чітке розуміння того, що таке обов'язок і країна».
Воїн загинув 18 січня 2023 року під час бойових дій з військовими формуваннями рф поблизу села Роздолівка Бахмутського району на Донеччині. Володимиру Павлюку було 45 років.
Свій останній спочинок Герой знайшов 22 січня 2023 року на Алеї Слави Калуського міського кладовища.
Меморіальну дошку загиблому Герою встановили на фасаді Калуського ліцею №3. Більше — в публікації "У Калуші вшанували пам'ять п’яти загиблих захисників".
