У музеї-оселі родини Івана Франка, що у Підгірках, відкрилася виставка писанок мешканки мікрорайону Наталії Андибур та її вихованців, учнів Калуської спеціальної школи Івано-Франківської обласної ради, повідомляє міська рада.
Наталія Андибур творить свій писанковий світ уже понад 15 років і проводить майстер-класи із писанкарства, адже вважає цю техніку мистецькою "візиткою" України і основою генетичного коду українців.
Нині колекція Наталії Андибур налічує майже тисячу писанок. Вона використовує одинадцять технік писанкарства. Найважливіші — традиційна воскова, а також техніка валяння, монастирська (бісеринка) Її витвори декоровані холодним фарфором, і навіть дряпані, вишиті, "мереживні" — із вирізаними декоративними отворами. Писанкарка має тематичні колекції: великодню, різдвяну, весняну тощо.
Майстриня розписує курячі, гусячі, страусові яйця. Копіювала писанки, які перебували у колекціях Лесі Українки та Олени Пчілки.
На відкритті виставки майстриня показала писанку на страусовому яйці, виконану традиційною восковою технікою із підмалюнком, над якою працювала понад тиждень:
— Надихнули слова пісні: "Додому повертаються лелеки, несуть в гніздо загублене перо, вони не відчувають небезпеки, бо вірять в перемогу і добро". Вони летять на свою Батьківщину, щоб тут народити діточок, і запевняють нас, українців, щоб ми вірили до кінця. Що в нас є молитва і віра, що все буде добре, і прийдуть кращі часи, і наша Україна переможе. Саме це є символ переможної України.
Як повідомляли "Вікна", дружина священника Миколи Андибура знає про писанкарство майже все. Жінка завжди захоплювалася цим видом мистецтва, а згодом зрозуміла, що хотіла б і сама створювати пасхальні яйця. Вивчивши історію української писанки, техніку, символіку, Наталія Андибур створила чимало мистецьких витворів. Сама вважає пасхальне яйце мірилом краси й неоціненним багатством української культури.
Більше — в публікації "Калушанка Наталія Андибур випікає писанки та "вишиває" їх бісером".