Бойові побратими пригадують Руслана як відважну, надійну, хорошу, веселу людину Руслан Куціль — солдат, механік-водій механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини А4574. Народився 19 березня 1973 у Долині в багатодітній родині, йдеться в проєкті "Спогади крізь віки", інформують "Вікна"
З дитинства допомагав родині та своїм трьом братам: Петру, Олегу, Володимиру. Першим навчальним закладом стала Долинська педшкола-гімназія, в якій він відвідував усі можливі секції та брав участь у шкільних олімпіадах.
Після закінчення школи поступив у Брошнівське вище професійне училище на електрогазозварника. Навчався на «відмінно» і став майстром у своїй справі. Згодом після закінчення навчання у 1992 році був призваний на строкову службу. Служив шофером в Керчі та Джанкої.
В 1994 році закінчив службу і зустрів свою майбутню дружину, яка подарує йому двох прекрасних синів — Тараса та Сергія. В 1996 році після переїзду в Калуш Руслан і Людмила стали сім'єю.
Після подій 2014 року Руслан добровільно пішов захищати Україну. З 2015 по 2017 роки брав безпосередню участь в Антитерористичній операції.
Під час повномасштабного вторгнення 12 квітня 2022 року став на захист сім'ї та батьківщини.
Бойові побратими пригадують Руслана як відважну, надійну, хорошу, веселу людину. Брав участь в боях у Донецькій області біля міста Покровськ, де отримав травму, несумісну життям.
Останнє смс-повідомленням молодшому сину Сергію надіслав 19 вересня: «Бережи себе, бережи маму». Наступного дня зателефонували з військкомату, що Руслан загинув.
20 вересня 2022 року у місті Покровськ Донецької області Руслан Куціль загинув. Похований захисник 25 вересня 2023 року на Алеї слави Калуського міського кладовища.
Раніше йшлося, що 2 травня на фасаді Калуської центральної бібліотеки імені Тараса Шевченка відкрили ще три меморіальні дошки загиблим захисникам, серед яких — Руслану Куцілю.
Більше — в публікації "Де твій тато? В серці й на небі". У Калуші відкрили меморіальні дошки трьом загиблим захисникам".
