Обоє Героїв знайшли свій вічний спочинок 18 серпня 2024 року на Алеї Слави міського кладовища Володимир Красовський народився 25 червня 1986 року в Калуші. Навчався в школі №4, потім — в селищі Брошнів-Осада, де здобув професію столяра. Працював, підтримував родину. Одружився, народилася донька. Та життя у шлюбі не склалося, повідомляє Калуська міська рада.
У 2015 році Володимир добровольцем у складі 95 десантно-штурмової бригади став на захист України. Брав участь у бойових діях в найгарячіших точках війни. Під час виконання бойового завдання отримав поранення в область хребта, що призвело до інвалідності.
З початку повномасштабного вторгнення росії, не вагаючись в перші ж дні долучився до лав ЗСУ. Намагався попасти на передову, проте за станом здоров’я проходив службу в одному з підрозділів в тилу.
У другому шлюбі прожив з дружиною Галиною у любові та злагоді 9 щасливих років, будували плани, та не судилося. Поранення давало про себе знати. У Володимира почалися ускладнення з ногами. У квітні знову переніс операцію. Та серце мужнього Захисника не витримало: воїна не стало 16 серпня 2024 року.
Дитинство та юність Героя Ігоря Бойчука пройшло теж в Калуші. Майбутній Захисник, який народився 28 квітня 1976 року, теж навчався в школі №4. Професійну освіту здобував в Калуському технікумі. У 2003 році одружився з Тетяною. У люблячій сім'ї народилися двоє дітей: Аліна та Артем. Все життя працював на будівництві, і не лише в Україні. Мудрий, енергійний, доброзичливий, завжди готовий був прийти на допомогу і підтримати близьких.
8 червня 2024 року Ігор був призваний на військову службу до лав ЗСУ. Вірний військовій присязі, Герой самовіддано служив гранатометником механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону.
Мужньо виконавши військовий обов’язок, у бою за Україну, її волю і незалежність, отримав поранення, не сумісні з життям. Ігор Бойчук загинув на Донеччині 2 серпня 2024 року.
Більше про загиблого — в публікації "Тільки 11 днів мій кум був на передовій. А зараз ми зустрічаємо його "на щиті".
Обоє Героїв знайшли свій вічний спочинок 18 серпня 2024 року на Алеї Слави міського кладовища.
