Відважний, розумний, прудкий, сильний — таким запам'ятають "Маратіка" побратими На поминальну панахиду за Назарієм Гаврильцем у Калуші прийшли рідні, знайомі та побратими. Серед них — Олександр Лаврович, котрий знався із загиблим та його старшим братом ще з дитинства. Разом займалися спортом і разом майже три роки захищали Україну.
«Дуже цілеспрямований, впертий та комунікабельний хлопець. З ним було завжди весело в компанії, він ніколи не мовчав, а навпаки жартував. Особливо йому давався влучно «чорний гумор», — пригадує Олександр у коментарі «Вікнам».
Хлопець розповідає, що Назар зі Стасом (старший брат. — Авт.) ще перед 24 лютого 2022 року були першими, хто сказав, що візьмуть до рук зброю і будуть захищати свою землю. Пізніше до них приєднаються ще десять друзів-калушан.
«Назар був людиною слова: що сказав, те і зробив. Ніколи не мовчав, а завжди говорив та обґрунтовував напряму, якщо щось не влаштовувало. Дуже любив військову справу — практично зі зброєю спав. Якщо сумніви інколи закрадались в інших, то в ньому — ніколи. Я завжди міг розраховувати, що він прикриє спину, стане з тобою та зробить те, що в той момент необхідно. Не було такого, що ти його про щось попросив».
Назар з братом спершу поїхали в Київ, а інші друзі готувались в місті. Під час оборони столиці були без броні і їм пощастило вижити. Повернувшись в Калуш, вирішили рухатись далі та вступили в «Правий сектор», щоправда, у різні підрозділи. Пізніше, розповідає Олександр Лаврович, він з іншими військовими вирішили поміняти місце служби, тому Назар і Стас покликали їх до себе. Про загибель Назарія Гаврильця дізнався, перебуваючи у Калуші на реабілітації після поранення.
«Я не міг просто повірити, бо Назар із будь-яких ситуацій виходить сухим із води. Навіть не допускав, що буде така, з якої не знайде вихід, не вистрибне, не сховається. В нього завжди була швидкість прийняття рішень: ніколи не вагався, не був у ступорі, а постійно щось робив. Наприклад, коли перекинувся «Хаммер» на його бік плюс при цьому тривав обстріл, «Маратік» (позивний Назарія Гаврильця. — Авт.) швиденько виліз та готовий був бігти далі. Відважний, розумний, прудкий, сильний, був дуже хорошим спортсменом».
Серед чужих Назар був скромним та сором’язливим, тому доводилось побратимам його підбадьорювати — казати, що «Красунчик». А от зі своїми показував самовпевненість. Проте поганих рис у нього не було.
«Перейшли в новий підрозділ, де Назара запитували, чи спортсмен і в якому виді. Ми почали говорити, що у боях без правил і наголосили, що ніколи не програвав. Коли він сам це підтвердив зі словами «Я красунчик», то йому на 30-кілометрове випробовування до 23-кілограмового рюкзака накинули ще два кілограми. І мені також як «адвокату»», — згадує з усмішкою цю історію Олександр.
Співрозмовник каже, що сьогодні не прийшли, мабуть, ті, хто просто знав Назара, а ті, хто тісно контактував — всі були на поминальній службі. Хлопці приїхали з Хмельницького, Львова, із-за кордону та, попри втому в дорозі, вже зранку були у церкві.
Олександр Лавринович ділиться, що йому особисто не вистачало легкості прийняття рішень та позитиву, як у Назара. «Маратік» був норовистим, не потребував для виконання завдань компанії.
Нагадаємо, 21-річний калушанин Назарій Гаврилець загинув 12 вересня 2024 року в Курській області. Воїн за час повномасштабної війни, на яку зі старшим братом пішли добровольцями, захищав Київщину, Донеччину, Запоріжжя та Сумщину. Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». 26 вересня з чемпіоном України з єдиноборств прощалися в Калуші, а 26 жовтня хлопцю мало б виповнитись 22 роки.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
