Під четвертим номером у бюлетені у Калуського одномандатному виборчому округу №85 (оскільки Василь Дзундза зійшов із перегонів. — Ред.) очікуємо побачити Сікору Ольгу Мирославівну, керівника районної організації «Батьківщини». Народилася 24 липня 1961 року у Калуші, громадянка України, впродовж останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, директор ПП «Телерадіокомпанія ШАНС», член політичної партії ВО «Батьківщина», проживає у Калуші, судимість відсутня, суб’єкт висування — ВО «Батьківщина».
Опозиційна риторика у програмі вже зустрічається у першому абзаці, де мовиться про «імпічмент президента Януковича» та «закон про відкликання народного депутата, якщо останній не виконує своїх зобов’язань». У принципі, так і мало би бути, якщо виконувати Конституцію України, зокрема, статтю п’яту, де йдеться про те, що «єдиним джерелом влади в Україні є народ України». Незрозумілим є інше: для чого згадувати прізвище Януковича? Загроза імпічменту має бути реальною для кожного президента, хто б він не був.
Ольга Сікора у своїй програмі взяла на себе цілий ряд зобов’язань (за невиконання котрих, як це зазначено у попередньому абзаці, варто таких депутатів відкликати), серед них — чотири виокремлено в окремі пронумеровані пункти.
Ольга Сікора зобов’язалася «вступити до фракції Об’єднаної опозиції «Батьківщина» у Верховній Раді VII скликання та не виходити з неї протягом дії мандату», «голосувати лише особисто, підтримати закон про кримінальну відповідальність за голосування картками інших депутатів», «особисто проголосувати за закони, спрямовані на виконання Програми Об’єднаної опозиції» (у тому числі про імпічмент президента і відкликання депутата), «дбати про свою людську і політичну репутацію, публікувати у ЗМІ регулярно, раз на рік свою декларацію про доходи та видатки». Щодо цих усіх пунктів незрозумілим залишається те, яка користь виборцю від політичної та людської репутації депутата? Але нехай буде: шкоди виборцю поки що також ніякої, хоч чинний і президент, і прем’єр також дбають про свою репутацію, — он навіть закон «про наклеп» пробували протягти у діючому парламенті.
Окремим зобов’язанням кандидата є присяга скласти мандат депутата у разі невиконання цих зобов’язань. У програмі є і пояснення, для чого кандидатові депутатський значок: «щоб сприяти встановленню принципів, які запропонувала Об’єднана опозиція», щоб «звільнити Юлію Тимошенко, Юрія Луценка, усіх політичних в’язнів, припинити політичні репресії» (сподіваємося, будуть реабілітовані учасники акцій «Україна без Кучми» та інші арештовані, — і не тільки через політичні мотиви, а ВСІ – невинно засуджені).
Ольга Сікора у своїй програмі зазначила про справедливий «прожитковий мінімум і мінімальна заробітна плата будуть доведені до 2400 грн., а зарплата бюджетників буде збільшена щонайменше вдвічі», про встановлення «однакових правил нарахування пенсій». Дістанеться на горіхи від пані Ольги і багатим посадовцям і корупціонерам в суді, міліції та прокуратурі — буде проведена люстрація влади, а якісна освіта та медицина стануть доступними. Ольга Мирославівна також стала на захист «української мови як основи державності».
Що стосується економічних питань, то тут також є цілий ряд засад – «запровадження справедливого механізму фінансування і розподілу коштів державного бюджету», «створення та запровадження надійних інструментів захисту прав власників земельних паїв», пропозиції «щодо збільшення фінансової самостійності органів місцевого самоврядування», «належне фінансування і жорсткий контроль за використанням водних та лісових ресурсів», «сприяння розвитку малого й середнього бізнесу». У програмі кандидата у депутати Ольги Сікори також є обіцянка «допомоги у матеріальному забезпеченні закладів освіти, культури, спортивної сфери, об’єктів інфраструктури у сільській місцевості». Окремим пунктом, очевидно, вже також і в ролі давнього опонента міському голові, Ольга Сікора вказала «звільнення Калущини від ганебного статусу «зони екологічного лиха» шляхом ліквідації екологічної ситуації в регіоні», щоправда — без пояснення технічних та економічних механізмів. Наприкінці програми пильне око може підмітити неузгодження у реченнях форм дієслів неозначеної форми та іменників, що може вказувати на поспіх у написанні програми або ж розуміння авторів цього документу як другорядного.
Номер п’ять — Стула Володимир Михайлович. Народився 20 червня 1981 року у селі Середнє Калуського району, громадянин України, впродовж останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, перший секретар Івано-Франківського обласного комітету Компартії України, член Комуністичної партії України, проживає у селі Студінці Калуського району, судимість відсутня, суб’єкт висування — Комуністична партія України.
Програма кандидата зветься «Повернемо країну народу!», у котрій акценти розставлені на «вкрадені майже всі соціальні гарантії та права… вкрадені підприємства, природні ресурси». У зв’язку із цим, кандидат пропонує обрати тих, «хто буде реалізувати невідкладні програмні заходи для побудови суспільства, де найвищою цінністю є права і свобода, здоров’я і добробут». Із цього робимо висновок, що сучасні комуністи або сповідують ліберальні цінності, або ж не читали теоретиків комунізму Маркса та Енгельса…
Далі текст програми побудований на кшталт «робітникам — заводи, селянам — землю», але зараз — більш деталізований: «дітям — садки» (хоч особисто автору більше подобається варіант «бабам — цветы, детям – мороженое, смотри не перепутай!»), «школярам — дитячо-юнацькі спортивні школи та гуртки», «студентам — доступна вища освіта», «молодій людині — високооплачуване робоче місце», одним словом, — paradise на землі. Що далі, тим обіцянок більшає: «повернення пенсійного віку 55-60 років», «пенсіонерам — безкоштовний проїзд», «тарифи на послуги ЖКГ — не більше 10% від загального доходу сім’ї», «безкоштовна медицина для соціально незахищених», «соціальні аптеки та магазини при кожній сільській раді». У сільському господарстві молодий перший секретар Івано-Франківського обкому Компартії України виступає за державні дотації на розвиток підприємств, недопущення продажу земель сільськогосподарського призначення, заборону ввезення ГМО та інше. Також Володимир Стула позитивно ставиться до будівництва мостів, доріг та інших елементів інфраструктури, а також за «Інтернет до кожного населеного пункту».
А от підпункт програми «Підприємництво» вступає у певну суперечність із ідеологією комунізму у силу належності підприємців до «класу буржуїв та капіталістів». Але Володимир Стула вважає за доречне і тут висловити певні обіцянки. Кандидат пропонує «розвивати підприємництво шляхом зменшення податкового та адміністративного тиску», «сприяти відновленню роботи підприємств, що не працюють і створенню нових робочих місць», а також запровадити «відповідальність для тих власників підприємств, що не виплачують вчасно зарплату».
Молодий комуніст пропонує також корупцію прирівняти до державної зради, самих корупціонерів позбавляти посад та пенсійного забезпечення, суддів обирати всенародно і боротися із кумівством у владній системі. Кандидат виступає на «захист української мови та діалектів рідного краю» та «захист самобутньої, етнічної культури та спадщини, побуту і архітектури Прикарпаття», «сприяння розвитку народних ремесел».
Щодо особливого екологічного статусу частини округу, то Володимир Михайлович пропонує «запровадження системи утилізації відходів і перетворити цю справу в екологічну та прибуткову галузь економіки», а також «впровадити заборону на промислову вирубку Прикарпатських лісів». Кандидат також не проти скласти мандат за невиконання передвиборної програми, бо також виступає за «обов’язкове звітування народних обранців перед виборцями та запровадження механізму відкликання обраних депутатів». У цілому, наприкінці своєї програми, кандидат зазначив, що всі ці позитивні зміни можливі за умов націоналізації базових галузей економіки. І це, на мою думку, в сучасних умовах є повною утопією і пустопорожньою обіцянкою, так як олігархи свою власність навряд чи повернуть у власність держави, так як така політична воля може бути швидко паралізована. Не секрет, що левова частка політикуму якраз перебуває на утриманні в олігархів. Загалом, текст програми позитивний, технологічно написаний і сумнівний у реалізації, але — то наше оціночне судження.
Наступним, шостим номером в бюлетені очікуємо бачити муніципального службовця — Турчина Василя Васильовича. Народився 1 сiчня 1968 року у селі Сваричеві Рожнятівського району, громадянин України, впродовж останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, в. о. заступника Калуського міського голови, безпартійний, проживає у селі Тужилові Калуського району, судимість відсутня, самовисування.
Як і годиться слузі народу, Василь Турчин із перших рядків своєї передвиборчої програми пообіцяв ( і навіть виділив жирним шрифтом) «працювати на виборців, а не слугувати партійним вождям та олігархам». Також кандидат пояснив, чому йде на вибори: не тому, що Ігор Степанович попросив, а тому, що «в Україні немає справжньої народної опозиції». Очевидно, маючи на увазі, що сам він і є та опозиція, котра спочатку як позапартійна, але від КУНу прийшла у владу, потім побувала у «Фронті Змін», в Українській партії, потім у «Громадянській позиції»… Далі — майже, як сповідь: «Партії, які уже мали владу в Україні борються між собою за владу, а не за зміну на краще життя простих людей». Але справді найцікавіше — ще далі.
Отже, у разі обрання депутатом, Василь Турчин обіцяє «надавати постійну допомогу міському голові Калуша у збереженні та розвитку для міста Калуша і Калуського району безкоштовної медицини. Зробити все можливе, щоб впровадити її на Рогатинщині та надати допомогу виборчим дільницям округу Галицького району». Чому виборчим дільницям? То наші села з усіма мешканцями, із славою, здобутками та традиціями Василь Турчин розглядає виключно у розрізі виборів? Виключно як «виборчі дільниці»?
Друге, що буде робити кандидат, то домагатися (добре, що не «добиватися». — Авт.) «недійсності харківських угод, скасування антидержавного закону «Про засади державної мовної політики» (тут, певно, малося на увазі «визнання недійсності» або ж просто денонсацію угод. — Авт.) Також у своїй програмі Василь Турчин пообіцяв забезпечити «законодавчу підтримку адміністративно-територіальної реформи», з чого можна зробити висновок, що програма Василя Турчина є досить незбалансованою, несистемною, складеною поспіхом і складено з точки зору клерка Калуської міської ради. Кандидат пріоритетними напрямками у проведенні реформи вважає «створення належної фінансово-економічної бази для виведення з глибокої кризи сільських територій» та «передачу всієї влади об’єднаним громадам, ліквідація непотрібних громадянам бюрократичних державних установ», хоча, певно малося на увазі не так державні, як комунальні установи.
Також Василь Турчин пообіцяв, що буде домагатися «послідовного і настійного впровадження підвищених стандартів освіти, культури», а також забезпечить (як таке може гарантувати один депутат? — Авт.) «прийняття змін до чинного законодавства», що стосується державних соціальних стандартів та гарантій, змін до податкового законодавства. Жодного звернення виборця Василь Турчин пообіцяв не залишити без розгляду. Наприкінці, кандидат висловив своє поцінування довіри виборця і пообіцяв ніколи не зрадити нас. Віримо — може!
І останнім в бюлетені в списку мужніх значиться Федорів Тарас Федорович, що народився 21 липня 1975 року в селі Старий Угринів Калуського району, громадянин України, впродовж останніх п’яти років проживає на території України, освіта вища, виконуючий обов’язки начальника відділу освіти, працює у Калуській районній державній адміністрації, член Народно-демократичної партії, проживає в Івано-Франківську, судимість відсутня, суб’єкт висування – Народно-демократична партія. Кандидат, хоч і заявив, що знімає свою кандидатуру на виборах, проте. досі на сайті ЦВК немає постанови про його зняття.
Програма кандидата також як і в колег по передвиборчому забігу має преамбулу, де Тарас Федорович зазначає, що «рідна держава поводиться зі своїми громадянами як мачуха» і «порятунком України має стати повернення до традиційних цінностей». За свої програмні цілі кандидат ставить незалежність – «зміцнення , наповнення реальним змістом незалежності нашої країни», добробут – «багатства України мають належати всьому народу, а не купці олігархів», а також порядок – «реальне народоправство – повернення влади її носієві – народові» (мабуть малося на увазі «реальне народовладдя»). Кандидат вважає, що українці не зможуть вирватися із зачарованого кола, якщо у парламенті і далі нас «представлятимуть скоробагатьки-олігархи, їхня обслуга, водії, секретарі, родичі та діти». Тарас Федорович стверджує, що «мільярдер невідомого походження» навряд чи зможе зрозуміти просту українську людину та її проблеми, а тому і йде у Верховну Раду, щоб там втілити свої принципи: «Народу буде повернена можливість контролю за діяльністю влади». Тарас Федорів як кандидат в разі обрання зобов’язався «чесно й добросовісно працювати, відстоювати та захищати інтереси своїх виборців», пообіцяв «вживати всіх можливих заходів для запровадження справедливого та ефективного механізму бюджетного фінансування для потреб громад округу» і присягнув «ніколи не вступати у змови із ворогами України». Кандидат від НДП запевнив, що буде «голосувати виключно особисто, домагатись неухильного виконання відповідних вимог Конституції України усіма депутатами, регулярно проводити безпосередні зустрічі, звітувати перед своїми виборцями, забезпечити постійне функціонування представництв Народного депутата України у кожному із районів округу, оприлюднити список своїх помічників, які утримуються за рахунок державного бюджету, закріпити їх за кожним із населених пунктів округу», а в разі невиконання цих зобов’язань – «негайно написати заяву про складання депутатських повноважень.
Ось таке от виборче мажоритарне меню у бюлетенях Калуського виборчого округу №85.
Можемо припустити наступні гіпотези: практично всі кандидати сподіваються на те, що ніхто їхні програми толком читати не буде (що значною мірою може бути справедливим, на жаль). У окремих програмах вбачаються граматичні та інші помилки, що можуть вказувати або ж на поспіх у підготовці програми, розуміння авторів цього документу як другорядного або ж компіляцію без видозмін цілих фрагментів з інших документів (звичайне списування), або ж навпаки — видалення зайвого, на думку авторів. Окремої критики заслуговують ті програми, що зроблені за партійними шаблонами без змін, де партійне начальство кандидатові відвело один-два абзаци для написання «специфіки регіону» або ж «специфіки власної діяльності», — у цьому сенсі самовисуванці мали більше свободи. Окреме звучання мають обіцянки «не зрадити», усілякі присяги, клятви та інше.
У програмах достатньо багато «загальних фраз», де є незрозумілим механізм реалізації обіцянки або ж таки відвертого популізму: переважно це обіцянки багатого і веселого життя, соціальної допомоги та інших благ, на які в української влади вже грошей немає і навряд чи буде. Хіба що, ті гроші нам у борг знову дадуть іноземці, і за отримані батьками копійки сьогодні у наших дітей відберуть останнє завтра. Усі кандидати від округу стали на захист української мови як державної та її утвердження в усіх сферах життя. Усі кандидати виступили за економічне зростання. Ніхто із нинішніх кандидатів у депутати не бажав нам лиха, смерті чи голоду, збільшення цін, девальвації гривні, занепаду освіти чи медицини або ж соціальної сфери. Ніхто не планує тут підірвати ядерну бомбу, роздавати наркотики і горілку, легалізовувати проституцію і порнографію. Ніхто і словом не обмовився, що планує собі награбастати земель та інших народних багатств, ніхто не збирається нападати на Китай. Одним словом, нам повезло!
