Голова сільської ради села Мединя Іван Стус подякував меценатам за увагу до діяльності Дмитра Коржинського | Фото: Марта У селі Мединя 28 червня відбувся звіт сільського Народного дому. У залі виступили аматорські колективи — чоловічий хор та дитячий вокальний ансамбль.
Парох села Мединя отець Василь виступив першим. Він освятив барельєф та подякував Калуській організації Товариства політв’язнів та особисто Ярославу Парцею за роботу на культурній ниві.
— Дмитро був одним із 18 дітей у великій родині Нестора Коржинського. Він був надзвичайно культурною людиною і справжнім українцем по духу. Його хата стояла біля церкви, — пригадала жителька Медині пані Марія. — Мені від батьків, а народилася я у Хабаровську (де Коржинський відбував заслання) , дісталася світлина Дмитра Коржинського і його дружини Галини.
Нагадаємо, капрал австрійської армії, член легіону Січових стрільців, сотник Української галицької армії Дмитро Коржинський був заарештований НКВС і суджений у 1948 році і засуджений на 25 років таборів. На місце відбування вироку був відправлений у Хабаровськ, де прожив 7 років і 8 місяців. До рідного села так і не повернувся.
Останні роки життя працював у Калуші сторожем. Був похований на старому цвинтарі у Калуші. Багато років могилу ніхто не доглядав, аж поки у 2013 році її не було знайдено. Силами ентузіастів надмогильну плиту було відреставровано. Через три роки — виготовлено скульптурний барельєф, відтак постать Дмитра Коржинського та його біографія може слугувати справі вихованням молодого покоління мединців.
— Барельєф Дмитрові Коржинському стане ще одним пам’ятником у ряду історичних об’єктів, які вже існують у селі Мединя, — зазначив голова Калуської організації Товариства політв’язнів та репресованих Ярослав Парцей під час віче з нагоди відкриття барельєфу. — А це вже п’ятий такий об’єкт у моєму рідному селі. Перший — це хрест про скасування панщини у 1848 році. Його встановили найпершим, ще за часів Польщі. Він стояв у центрі села вже майже сто років. Вже за роки незалежності нами було встановлено хрест Івану Бойчуку, видатному сотенному УПА під псевдо Шугай. Зі згоди родини він стоїть на обійсті, де жив цей Іван Бойчук. Далі — символічна могила, де два тижні тому встановлено пам’ятну дошку з іменами 25 загиблих у роки визвольної боротьби українців. На території школи стоїть хрест за відновлення незалежності. Може, тепер в цьому ряду своє достойне місце займе скульптурний барельєф, який виготовив Дмитру Коржинському калуський скульптор Ігор Семак.
До речі, скульптор Ігор Семак також був присутній на віче. На виготовлення пам’ятника у нього пішло близько місяця. Надпис і плиту виготовив художник із Калуша Андрій Владика.
Член Проводу Конгресу українських націоналістів Калущини Степан Місевич наголосив про важливість меморіалів і пам’ятників у краї для виховання молодого покоління.
— Село Мединя може пишатися своєї молоддю. Особливо, чоловічим хором, — зазначив він.
Голова сільської ради села Мединя Іван Стус подякував меценатам за увагу до діяльності Дмитра Коржинського. Завідувач Галицького районного управління культури Марія Іваськів висловила задоволення від зробленої роботи.
— Село може пишатися тим, як достойно було проведено звіт Народного дому, — наголосила вона. — У рік, коли ми вшановуємо нашого видатного Івана Франка, у селі згадали свого видатного земляка — Дмитра Коржинського. Таке село може бути спокійним за своє майбутнє. Слава Україні!
Як зазначили присутні на віче мединці, вони задоволені роботою Народного дому. Відвідати концерт з нагоди дня Конституції у селі старався кожен. На жаль, віче відвідати не змогла письменниця зі Львова, уродженця Медині Анна-Теодозія Козловська. Однак у планах мединців — привернути увагу до постаті її батька, спочатку вчителя, а потім директора Мединської школи з 1923 року до 1960 року — Теодозія Козловського. Всього він пропрацював у школі більше 30 років.
До слова, присутні на віче були не тільки громадські активісти із Калуша (Степан Місевич, Ярослав Парцей, голова калуської організації Всеукраїнського товариства ветеранів Ігор Сметанський та скульптор Ігор Семак), а і політики — в тому числі кілька кандидатів у депутати. Однак основний акцент дня було зроблено на культурі.
Чоловічий хор із села Мединя у складі 13 хлопців цього дня отримав заслужені аплодисменти повного залу. Тим часом, саме Дмитро Коржинський у 1920-30 роки був диригентом такого самого чоловічого хору у Медині. Саме за його діяльності Мединя заслужила слави співочого села.
— Під керівництвом голови Народного дому Петра Іванчука, традиції чоловічого хору Коржинського будуть жити у майбутньому. Народному дому вдалося зберегти славу села, де знають українську пісню, — зазначив Ярослав Парцей.
Отож, після віче — гості із Калуша та Галича і мединці дійшли висновку, що збіг двох подій — звіту Народного дому і відкриття пам’ятника — дуже вдалий.
