Поклявшись на вірність українському народу, дивізійними заклали основу майбутньої української армії. І серед них — Меморіальний горельєф роботи калуського скульптора Ігоря Семака поручнику дивізії “Галичина” Юрію Гарасиміву відкрили заступник голови резерву дивізії «Галичина» Василь Бичко та єдиний живий ветеран дивізії міста, контррозвідник, Почесний громадянин Калуша Василь Наконечний, інформують «Вікна».
Горельєф встановлено з нагоди 75-річчя утворення дивізії “Галичина” на будівлі Центру науково-технічної творчості учнівської молоді у центрі Калуша. В урочистостях взяв участь і виступив міський голова Ігор Матвійчук.
Батько Юрія Гарасиміва був відомим у місті адвокатом, членом Української народної ради ЗУНРу, повітовим комісаром ЗУНРу, захищав українців від сваволі польської влади, зазначив у своєму виступі кандидат історичних наук Ігор Ільницький. Історик зазначив:
«Поклявшись на вірність українському народу, дивізійними заклали основу майбутньої української армії. Недарма Гітлер боявся створювати такі підрозділи, бо з них, за його словами, почнеться відродження української армії».
Про калушан у 1-й Українській Дивізії Української Національної Армії читайте у публікації "Тріумф і трагедія на тлі епохи".
Довідка (за матеріали видання "Вісті комбата"). Старшина УГА та 1 Української Дивізії "Галичина" Юрій Гарасимів народився 1898 року в місті Калуш, а до гімназії ходив у Стрию, де його батько Антін мав свою адвокатську канцелярію та здобув собі славу за польських часів як добрий оборонець у політичних процесах. З вибухом першої світової війни молодий Юрій разом зі своїми трьома старшими братами вступив до Леґіону Українських Січових Стрільців, з якими, у часі Західньо-Української Народньої Республіки, перейшов до Української Галицької Армії.
Після війни Юрій Гарасимів повернувся до Стрия, закінчив гімназію та відкрив своє власне торговельне підприємство. З приходом більшовиків восени 1939 р. він покинув Стрий і подався в еміґрацію. Повернувся — за німецької окупації в 1941 р. Весною 1943 р. він, як і багато інших колишніх старшин УГА, зголосився до Української Дивізії "Галичина", де після перевишколу одержав ступінь хорунжого і в листопаді був призначений на вишкіл господарчих підстаршин у Дахав, Баварія, а потім — у місті Арозьзен, Гессен.
Закінчивши господарсько-адміністративні курси, Юрій був призначений до куреня Постачання Дивізії у вересні 1944 р. і переїхав з нею на Словаччину, а пізніше — до Словенії та Австрії, де в травні 1945 року наступила капітуляція Німеччини. До 1948 року він проживав з дружиною в Австрії, а потім переїхав до Канади й осів у місті Монтреаль. Юрій Гарасимів активно включився у суспільно-громадську працю української громади в Монтреалі, співав у хорі "Думка" під дириґентурою проф. Городовенка та був співосновником станиць Братства УСС та Братства кол. Вояків І УД УНА в Монреалі.