Ольга Гнибіда показує фотографію свого рідного брата Мирослава Сагайдака. Він був серед розстріляних | Фото: report.if.u Цьогоріч збірник буде присвячено 75-й річниці з часу трагічної загибелі учнів Калуської торгівельної школи, інформують "Вікна".
Редакційна колегія видання просить науковців та краєзнавців долучитися до формування збірки підготовкою статей, записами свідчень сучасників події, збором фотоматеріалів про учнів "торговельки".
Матеріали просять надсилати на електронну скриньку краєзнавчого музею Калущини КЗ "Музейно-виставкового центру Калуської міської ради" meckalush@gmail.com або заносити особисто до музею на адресу: м. Калуш, вул. Шевченка, 9.
Як відомо, 31 жовтня 1943 року учні торгівельної школи зібралися, щоб традиційно відвідати Службу Божу у храмі Святого Архистратига Михаїла. Прийшов і Василь Мацьків, який мешкав на приватній квартирі. Проте, колег-”бурсаків”, які жили у гуртожитку, не було. Товариш, якого відправили подивитися, чому немає хлопців, пришов нажаханий. Адже у кімнатах хлопців — безлад. Йому сказали, що всіх арештувало гестапо.
Саме проживання на приватній квартирі і врятувало від смерті Василя Мацьківа. І саме йому судилося першому підняти тему розстрілу своїх колег, опублікувавши спогади у часописі “Свобода”, що виходив у США. У своїх спогадах Василь Мацьків розповів про страту хлопців. Їх привезли на калуську торговицю у четвер, 4 листопада 1943 року. Примусово зігнали людей. Із автівки гестапо почали витягати по троє-четверо побитих хлопців. Люди почали їх впізнавати. Кожному із хлопців призначена куля. Не вижив ніхто.
Рідні на очах у вжаханих людей, які 4 листопада 1943 року прийшли на калуську торговицю, набирали кров у склянки і пляшки, поки вона стікала крижаними тротуарами, а потім ховали у могилах — замість своїх дітей і братів.
