Ярослава Куцелу поховали 29 листопада 2022 року у селі Боднарів Калуської громади 25-річна Орися Кісиличка — друга донька Ярослава Куцели. Жінка проживає з чоловіком, донечкою та синочком в селі Тужилів.
Розповідає "Вікнам", що батьки розлучились, коли їй було два роки, а старшій сестрі Тетяні — чотири.
«Хоч разом були недовго, але попри все я пам'ятала його як добру та справедливу людину. Ми завжди з татом підтримували зв'язок, він інколи приходив до нас в гості та проводив зі мною і сестрою час — це були веселі миті».
Орися каже, що батько багато працював, їздив на заробітки, тому і на весіллях, хрестинах онуків не був. Востаннє бачила його перед війною: він взяв її номер телефону, обіцяв заїхати, а вона шкодує, що не сказала про те, що очікує на донечку.
«Хоч ми й виросли, а тато мав іншу сім’ю в Боднарові, але все одно спілкувались. Коли перетинались в Калуші, то ставали до розмови. Дізнавшись від моєї одногрупниці, що тато пішов на війну — ми були шоковані, а коли загинув, то тим паче. Коли хтось чужий помирає, захищаючи державу, то стає прикро та шкода, а тут рідна людина... Звісно, ми з Танею були на похороні — і в Голині, і в Боднарові. Зараз рідко, бо з дітьми далеко добиратись, але час від часу їздимо на цвинтар, частіше біля портрета в Меморіалі Слави в Голині запалюємо свічку та молимось, як і у своїх молитвах».
Співрозмовниця пояснює, що дуже шкода за втраченим часом та можливостями частіших зустрічей і розмов. Хотілося б, щоб батько побачив онуків.
«Коли я дізналась, що тато загинув, до останнього не могла повірити, що це він. Коли побачила, стало дуже важко і боляче. Навіть зараз таке враження, що я можу його зустріти. Він мені снився після похорону, а потім десь через рік зі словами: «Ти не переживай, все буде добре». Ми з сестрою отримали срібні пам’ятні кулони «Батьківське серце» як діти загиблого Героя. Я рада, що і в Голинському ліцеї вшанують його пам’ять. Нам залишається тільки пам’ятати й підтримувати бабусю, а також хочеться віднайти його побратимів та більше дізнатися про нього, отримати фото. Єдине, яке випадково знайшла в Інтернеті, видрукувала і поставила в кімнаті».
Як відомо, голинянин Ярослав Куцела на захист держави став у серпні 2022 року, а 18 листопада загинув на Донеччині під час мінометного обстрілу. 45-річний захисник був водієм мотопіхотного взводу. Поховали його 29 листопада 2022 року у селі Боднарів Калуської громади.
Сьогодні, 30 вересня, на фасаді Голинського ліцею відкрили меморіальні дошки загиблим Героям: Василю Олійнику, Юрію Олексюку, Володимиру Бричу та Ярославу Куцелі.
Юрій Олексюк служив головним сержантом стрілецького взводу стрілецької роти однієї з військових частин.
Василь Олійник був командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти однієї з бригад Сил територіальної оборони ЗСУ.
Поховали Героїв Юрія Олексюка і Василя Олійника на Алеї Слави кладовища у селі Голинь сьомого березня 2024 року.
Більше про Героїв — у публікації "Пів року туги і пустоти: спогади старших доньок Героїв із Голиня Юрія Олексюка та Василя Олійника";
Володимир Брич на псевдо «Тато» родом з Перекосів, який одружився і жив у Голині, загинув 18 січня 2024 року на Донецькому напрямку. Днями рідні отримали його орден «За мужність», проте кажуть, що жодна нагорода тепер не гріє. І зараз Володимир сниться багатьом, адже був дуже людяним, знаходив до кожного підхід. Рідні мріють відкрити сквер пам’яті в саду, який виростив боєць.
Більше — в публікації "Жодна нагорода тепер не гріє", — вдова загиблого Героя Володимира Брича "Тата".
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
