Ігор Дмитрів звів будинок, у якому йому не довелося пожити

Помилка в тексті?
Виділіть її мишкою та натисніть

Система Orphus

Ігор Дмитрів звів будинок, у якому йому не довелося пожити

Дата публікації: 2014.02.21 | Коментарів: 4 | Переглядів: 15441

Ігор Дмитрів — калушанин, який поплатився життям у боротьбі за свободу України від тоталітарного режиму. Був радикальний, можливо — навіть надто радикальний, і, ймовірно, саме це вирішило його долю. Сам збудував будинок, у якому, на жаль, жити вже не доведеться. Друзі, які були поряд із Ігорем невдовзі до його смерті, кажуть: на Майдані не просто стріляли, а — вбивали. Ігореві снайпер прострелив легеню. Шансів на життя у чоловіка не було.

— Ми виїхали на Майдна у вівторок увечері, 18 лютого, — розповів “Вікнам” Володимир Шульган. — Їхали з Івано-Франківська, нас було восьмеро калушан. Ігор до мене зателефонував сам, він їхав на Майдан вдруге, я — вп’яте. У Ігоря настрої були дуже радикальні. Минулого разу, як приїхали, він зразу «поперся» на бочку — кидати камінням у «Беркут». Я — подавав. І цього разу він зразу кинувся у бій, ми були на передніх барикадах. Коли почалася сутичка з «Беркутом», ми були разом. Але потім — розійшлися: він побіг на вул. Інститутську, а я — до Жовтневого палацу. До Жовтневого нас бігли троє, несли великий щит і ним прикривалися. Куля вцілила у чоловіка біля мене, потім поранили другого. З пострілів стало зрозуміло, що стріляють не спереду, а — зверху, з готелю «Україна». Ми встигли добігти до Жовтневого. Зв’язок із Ігорем — втратив.

Володимир каже: Ігор Дмитрів із засобів захисту мав щит, шолом і окуляри. Бронежилета у нього не було. Але навіть якби й був, то навряд чи допоміг би.

— Там кров текла просто рікою — і це без перебільшення. Просто на моїх очах куля «винесла» мозок чоловікові, у той час, як його руки й ноги ще рухалися. Я бачив, як застрелили чоловіка, до нього підбіг інший, щоб допомогти, а куля влучила і в нього. А потім поранили ще жінку-медика, яка кинулася їм на допомогу. Там не допомагали бронежилети, там не просто стріляли, а вбивали — цілилися у голову, груди і шию. Я бачив потім бронежилети — і вони були прострелені.

Як вляглося, друзі почали шукати Ігоря Дмитріва, проте, знайти — не могли. Пошуки затягнулися до вечора. Зрештою, вирішили перевірити ще у КМДА. І саме там — у підвалі КМДА, поряд із ще кількома вбитими, знайшли тіло калушанина. В Ігоря Дмитріва кулею була пробита легеня. Шансів на життя снайпер хлопцеві не залишив.

— Я навіть припустити не могла, що Ігор — на Майдані, — каже двоюрідна сестра загиблого Галина Артиш. — Стояла в Івано-Франківську на віче, молилася і співчувала сім’ям загиблих, а виявилося, що серед тих, хто поліг на Майдані — є і з моєї сім’ї. Прийшла із віче, зателефонувала рідним і вже тоді з’ясувалося, що Ігор не виходить на зв’язок і ніхто не знає, де він. Востаннє він розмовляв із братом по телефону у середу зранку, сказав тільки, що поганий зв’язок, бо — глушать. І що він іде на Інститутську.

Інформацію про Ігоря шукали в соцмережах, телефонували на Євромайдан SOS та телеканали, оголошували зі сцени Майдану.

— Говорять, що котрийсь із санітарів бачив Ігоря вживих близько обіду, — припускає Галина Артиш.

Ігор Дмитрів народився у Калуші 9 жовтня 1983 року. Закінчив ЗОШ №10. А нещодавно — Одеську юридичну академію. Розлучений, дітей — не мав. У Ігоря нещодавно помер батько, мати перебуває в Італії на заробітках.

— Тиждень тому Ігор Дмитрів їздив на Майдан вперше. Як повертався — подзвонив мені та розповів про підозру на мародерів. Ми тоді і з Автомайданом зустріли автобус з Києва уночі. На наступний день він прийшов до Комітету, і ми поговорили про проблеми, пов’язані з перебуванням у Києві — що треба краще зробити і як, — повідомив «Вікнам» член Комітету опору диктатурі Ігор Очкур.

— Дуже світла, дуже хороша людина. Останнім часом наполегливо шукав роботу за спеціальністю — хотів працювати, хотів жити, — каже Галина Артиш.

Ігор самотужки звів будинок у Копанках, проте жити у ньому — не довелося.

Сьогодні рідні вирушили до Києва за тілом загиблого у бою Ігоря Дмитріва. Місто надало автомобіль швидкої і невідкладної медичної допомоги для того, щоб доставити загиблого з Києва до Калуша.

За словами секретаря Калуської міської ради Олександра Челядина, тіло Ігоря Дмитріва привезуть до Калуша завтра зранку. Усі бажаючі упродовж дня, 22 лютого, зможуть попрощатися із калушанином у ПК «Мінерал». Буде відправлена панахида, а орієнтовно о 18.00 тіло повезуть до рідного дому Ігоря Дмитріва у Копанки.

Родина очікує на приїзд матері.

Для того, щоб додавати коментарі, потрібно Авторизуватись.
Марьянка Думенко_21.02.2014 6:35:01

Спочивай з миром................Сумно((

Таня Курташ_22.02.2014 1:15:00

Вічна пам’ять Герою!!! Хай його душа спочиває з Богом...

Павлишин_23.02.2014 11:38:21

ЦЕРЕМОНІЯ ПОХОВАННЯ

23 лютого - 12:00год. - Перевезення тіла до с.Копанки, вул. Д. Галицького, 12 (новобудови, масив “Сонячний”)

24 лютого - ПОХОРОН
10:00год. - с.Копанки
11.30год. - Калуш

Церква Архистратига Михаїла

Шульган В.В._27.02.2014 3:27:22

Завтра 9 днів...
на 10.00 в церкві святого Архистратига Михаїла Калуського деканату УГКЦ (біля Фуршету).

Авторизація


Запам'ятати та автоматично входити на сайт

Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах: