Представнику ОУН-УПА в січні виповнилося 95 років, інформують "Вікна".
Бойовий шлях друга Степана розпочався в 16 років. Не зважаючи на поважний вік, Степан Петраш має добру пам'ять та чудове почуття гумору.
"Одна справа, коли історичні книжки читаєш, а зовсім інша — наживо почути від очевидця/героя цих подій", — кажуть калуські сумівці.
Степан Петраш розповідав про свій життєвий шлях — про те, чим займався в спецбоївці ОУН, чим займалась розвідка, як був в таборі Воркути, де познайомився з дружиною.
Як відомо, 95-річний ветеран УПА Степан Петраш став героєм фільму "Шлях поколінь".
З нагоди 80-ї річниці створення УПА 95-річний ветеран записав вітання калушанам та побратимам:
Довідка. Народився Степан Петраш 14 січня 1927 року в селі Залуква біля Галича в родині колишнього вояка Української Галицької Армії Миколи Петраша.
У 1943 році 16-річний Степан вступає до Юнацтва ОУН, проходить вишкіл і отримує підпільне псевдо «Данилко».
На початку 1944 року Степан разом з двома товаришами направили на вишкіл в підстаршинську школу в Карпати, але за наказом районного провідника ОУН він три місяці виконує обов’язки станичного в селі Залуква. У складі місцевої боївки «Данилко» проходить бойове хрещення у бою з угорськими військами.
Восени 1944 року Степан брав участь у боях з відділами НКВС біля селами Тязів та Майдан і Вікторів.
Разом з товаришем Іваном Лисаком «Шугаєм» потрапляє до спецбоївки районного референта служби безпеки (СБ ОУН) Михайла Нагнибіди «Артима». У спецбоївці Степан виконує особливі доручення, в основному пов’язані з розвідувальною і контррозвідувальною діяльністю, наприклад, супровід легендарної розвідниці Ольги Чемерис «Дніпрової».
11 березня 1945 року, повертаючись до рідного села Залуква через розкритий конспіративний зв'язок, Степан Петраш потрапив у засідку. І вже 22 квітня 1945 року військовий трибунал НКВС засудив його на 10 років позбавлення волі та на 5 років позбавлення прав.
Покарання відбував у таборах ГУЛАГу, працюючи на шахтах Воркути. Тут він стає членом підпільної організації політв’язнів «Північне сяйво», а в 1953 р. він серед активних організаторів Воркутинського повстання, яке було жорстоко придушене радянською владою.
Звільнений у жовтні 1954 р. Степан Петраш зміг повернутися в Україну лише в 1972 році. У Воркуті Степан одружився Стефанією Кульчицькою, підпільницею із Самбірщини, яка також відсиділа у таборах 10 років.
