25 вересня на фасаді Голинського ліцею на Івано-Франківщині відкрили меморіальні дошки двом випускникам, загиблим Героям — Василю Завадецькому та Івану Жекалу, інформують "Вікна".
Син Івана Жекала — Богдан Жекало зазначив, що його батько не воював за політиків та владу, а за український народ та незалежність. Свого часу боєць казав, що хоч фронт і далеко від заходу України, проте, якщо там не буде добровольців, то війна прийде і сюди. Іван Жекало був не тільки справедливим воїном, але хорошим братом, батьком і сином.
Нам завжди всього вистачало», — зазначив син Богдан на відкритті пам’ятної дошки своєму батькові.
Іван Жекало народився в селі Голинь на Калущині, виріс у багатодітній родині. 2014 року пішов добровольцем у батальйон міліції особливого призначення «Івано-Франківськ», згодом — підписав контракт із ЗСУ. Був розвідником 21-го батальйону ОМПБ «Сармат». Виконував завдання в секторі «М» (Маріуполь).
Помер 19 квітня 2018 року в Маріуполі. Воїн знайшов вічний спочинок 24 квітня в селі Голинь. Йому було 46 років. Удома залишились мама, дружина і двоє синів.
Нагороджений відзнакою начальника Генерального штабу Збройних сил України «Учасник АТО». Також нагороджений медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України».
Дружина Василя Завадецького — Наталя Завадецька каже, що, здавалося б, не так давно портрет її чоловіка прикрашав стіни школи як найкращого спортсмена. Минуло трохи часу і ось знову зꞌявилося фото. Проте цього разу — для увічнення памꞌяті Героя України.
"Воїн був людиною з великої літери і кожен його пригадує по-своєму: для мене він моє перше кохання, для донечок — люблячий батько, для онуків — найкращий дідусь, для батьків — взірцевий син, для побратимів та друзів — надійний друг та безстрашний воїн", — зазначила Наталія Завадецька.
Голинянин був працьовитим чоловіком, який ніколи не шукав легких шляхів. В пошуках кращої долі багато працював за кордоном, зокрема в Чехії, Швеції та Польщі. Поляки називали Василя Завадецького чоловіком із «золотими руками».
16 листопада 2022 року — це день, коли ворожа куля обірвала життя воїна. Відтоді у серці родини живе біль, який не стихає і досі. Так, за словами дружини, смерть чоловіка спіткала у ворожій засідці. Отримавши поранення у ногу, Василь вступає у нерівний бій з ворогом. В результаті загинув як справжній український захисник, з мужністю, з честю.
"Василь — гордість родини, громади України. Мій чоловік найбільше любив Україну, за яку віддав життя", — сказала дружина Наталя.
Педагог Ольга Гавриляк-Процак навчала Василя і Наталю Завадецьких, які були, до речі, однокласниками. Вчителька зараз проживає в Італії, тому записала відеозвернення.
«Із цього випуску склалися три сімейні пара, серед яких — Наталя і Василь. Ми з цими дітьми гори в школі перевертали:розмальовували стіни, створювали дискоклуб, вечорниці. Додому ніхто не поспішав і ми планували, що маємо робити. Василька пригадую серйозним, скромним і мовчазним хлопцем. Наталя — активістка, усміхнена дівчинка з характером, з якою у мене склалися приязні стосунки», — розповіла педагогиня.
Сержант Василь Завадецький, 1971 року народження, в травні був призваний на військову службу під час мобілізації та служив молодшим інспектором прикордонної служби 2 категорії — гранатометником відділення інспекторів прикордонної служби «Солотвино» відділу прикордонної служби «Тячів».
16 листопада 2022 року боєць загинув біля населеного пункту Нововодяне на Луганщині, захищаючи батьківщину від російських окупантів. Поховали назавжди 51-річного Василя Завадецького в його рідному Голині.
Заслужений вчитель України та літераторка Оксана Тебешевська зачитала власний вірш про Героїв і додала, що знала обох загиблих особисто. Василя Завадецького найбільше запамꞌятала на футбольному полі, коли ходила вболівати за місцевий ФК «Сокіл». Каже, що Василь проявлявся як лідер і викладався на всі 100% заради командної перемоги. Згадала і останню зустріч з Іваном Жекалом, яка відбулася, коли військовий повертався з ротації. Це було у Франківську. Тоді, здається, обговорили все на світі. Іван Жекало з вірою сказав, що Україна буде і ми все одно переможемо.
За словами сільського старости Тараса Кушлика, Іван Жекало був його однокласником, а Василь Завадецький ходив у паралельний клас.
«Іван Жекало — дуже справедлива людина і трудяга. Він був у Маріуполі, а я — у Волновасі — це відстань 50 км. На жаль, ми там не зустрілися. Василь Завадецький був дуже справедливим. Був на Майдані. Хотів у 2014 піти воювати, але здоров'я не дозволило. Пішов пізніше і це було його твердим рішенням».
Військовослужбовиця Ірина Фелькер розповіла, що служила разом із Василем Завадецьким. Каже, що в Героя були плани на життя. Але він пожертвував власним життям заради інших.
«На жаль, для того, щоб ви могли вчитися і кожен ранок зустрічати схід сонця, він поклав своє життя. Знайте, коли ви будете іти до школи Василь Васильович дивитиметься на вас, ваші успіхи. А в пам'ять про його подвиг, ви вчіться, здобувайте освіту. Вам після перемоги відбудовувати Україну. Ви маєте побудувати найкращу країну в світі і ви це зробите. Слава Україні!», — звернулася до учнів Голинського ліцею військовослужбовиця.
Герої вмирають і біда в тому, що помирають найпершими, зазначив ветеран АТО (ООС) Олег Климишин. А ще додав, що головне — молитися за Героїв і зберігати пам'ять про них у своєму серці.
Людина помирає двічі: вперше, коли в неї зупиняється серце, і вдруге, коли про неї забувають. Пам'ятаймо про захисників, бо вони віддали своє життя, — наголосив директор Голинського ліцею Радіон Прокопчук.
На відкритті меморіальних дощок з творчими номерами виступили учні Голинського ліцею. Зворушливу пісню про дідуся виконала онука загиблого Героя Василя Завадецького — Аліна Романишин.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
