Володимир Бойчук втратив кінцівки на фронті, тому зараз вчиться ходити із протезами. Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на Facebook-сторінку священника.
Священник приїхав до військового, аби передати йому Йорданську воду. До того ж сам Іван Теремко вже 22 роки носить протези й увесь цей час служить у храмі Архістратига Михаїла у селі Глушків Городенківської громади.
Священник поділився своїм досвідом життя та підтримав військового.
"Попереду у Володимира тяжка праця і витримка. Він справиться!" — написав Іван Теремко.
У коментарях односельці написали словами подяки та захоплення священнослужителем:
"Завжди захоплювалася отче вашою силою волі, любов'ю до життя і людей".
"Ви просто молодець. Хай Йорданська вода зцілить і оздоровить ваше здоров'я".
"Кріпіться хлопці ви найкращі, здоров'я вам".
"Особистий приклад є найбільш важливим у житті. Ніякі слова розради не допоможуть, якщо людина не була в подібній ситуації".
"Це дуже велика підтримка і відвага".
"Благородний вчинок зі сторони отця Івана".
У перший день 2001 року трагедія сталася перед його 35-річчям. Під вечір отцю Івану зателефонував схвильований священник Дмитро Стефанюк, котрий не міг добратися до Чернелиці, і попросив виїхати йому назустріч кіньми.
Не зауважили з фірманом, як з’їхали з дороги, і сани застрягли. Так до ранку і просиділи. Удосвіта вирішили йти пішки, але о. Іван упав, як підкошений: у чоботях замерзло, штани пристали до ніг. Фірман сам побрів снігами, але зблудив, і його згодом знайшли переляканого аж на четверту добу в одному із сіл: дуже переживав, що залишив отця у полі одного, інформував свого часу сайт "Бріз".
А тим часом священник якось намагався вибратися. Наближався вже полудень, сподіватись на порятунок було годі, поповз на колінах. Здавалося, що до дороги, а насправді — далі в поле... Удома ж організували пошуки. Коли натрапили на о. Івана, той був весь у снігу, обличчя обледеніле, куртка примерзла. Ні говорити, ні йти не міг. Завезли його до районної лікарні, а звідти — до обласного опікового центру.
Щоб запобігти гангрені, надрізали ноги без знеболювання скальпелем — визначали чутливість. Праву кінцівку "стесували", як стовбур дерева, було аж чотири операції. А ліву відрізали, залишивши 20 см нижче коліна.
