Особливий герой так розповідає про себе:
«До війни працював на різних роботах за кордоном. Часто їздив у Польщу і навіть в ту прокляту Росію, в Італії жив 8 років. Час був такий, коли треба було заробляти гроші».
24 лютого 2022 року знаходився в Україні. Каже, що пішов воювати «добровільно-примусово». Повістку прислали на пошту, тож одразу ж 9 березня 2022 з'явився у військкомат, щоб стати на захист своєї Батьківщини, розповіли на Фейсбук-сторінці КНП "Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради".
«До того служив лише строкову службу, в АТО не був. Але коли почалась повномасштабна війна, вступив до 110 гірсько-штурмової бригади. Воював у Донецькій області. Рідні кажуть, що з 29 березня не виходив на зв'язок. Пережив контузію і провали в пам’яті… Прийшов до тями, коли я вже був в полоні. В мене забрали телефон і документи. Виходить, що я майже не воював», — говорить Любомир Кавка і в цих його словах так багато людської краси й гідності.
Десь 100 днів перебував у полоні в тюрмі в Оленівці. Цікавим є той факт, що нашого захисника звільнили з полону всього лише за декілька днів до того, як Росія вчинила там теракт і масове вбивство.
Про свою Україну Любомир Кавка говорить так:
«Красива, багата держава, але, на жаль, нам не завжди вистачає чесних і сміливих людей, особливо у владі. Ветеран війни із пенсією 7600 гривень — хіба це нормально?! Україна має велику потребу в змінах. Не може все залишатись так, як було раніше».
Після того, як Любомир Кавка був звільнений з полону, проходив реабілітацію у різних лікувальних закладах. У нього перелом шийки лівої стегнової кістки, але виявили це зовсім нещодавно.
«Ще тоді у 2022 році його прооперували на території ДНР, зробили трепанацію черепа. Опісля він все одно не міг рухати ні ногою, ні рукою. Фактично був повністю лежачий. Думали, що це наслідки інсульту, тільки зараз виявили, що наявним є перелом шийки лівої стегнової кістки», — розповідає історію хвороби пацієнта завідувач відділення травматології, ортопедії і реконструктивної та пластичної хірургії, особистий лікар Степан Зелик.
В центральній міській клінічній лікарні Любомиру Кавці здійснили успішну операцію.
«До того нашому пацієнту відмовляли у декількох медичних закладах через складність такого оперативного втручання, оскільки у нього була давня не пролікована травма та дуже сильна контрактура в ділянці перелому та коліні (патологічний стан, при якому частково або повністю суглоби втрачають свої функціональні можливості). Ми йому провели тотальне безцементне ендопротезування кульшового суглоба», — розповідає Степан Зелик.
Три тижні з військовим у лікарні попрацювала і мультидисциплінарна команда фахівців з реабілітації. Фізичний терапевт Андрій Пилипишак каже:
«У пацієнта важка ситуація. До травми у 2021 році він ще й переніс інсульт. На сьогодні може самостійно змінювати положення в ліжку, сам пересідає в крісло колісне. Декілька днів з моєю допомогою і за допомогою палиці ми розпочали потрохи ходити. Але через контрактуру в колінному суглобі поки він може ставати тільки на носок, не повністю розігнувши ногу. До цього його нога взагалі не рухалась, зараз уже згинання і розгинання робить».
Результати реабілітації помітні.
«Велику роботу з пацієнтом провели фахівці ментального здоров’я, над відновленням його руки багато попрацювала ерготерапевт Вікторія Попадинець. Важливим було і те, що він перебував у палаті з військовими, які його розуміють. Якщо на початку ні з ким не хотів говорити, то значний його психологічний поступ бачимо і в тому, що погодився проявитись і розповісти свою історію для широкого загалу людей», — говорить завідувач відділення реабілітації та відновного лікування ЦМКЛ Михайло Кобзей.
Директор ЦМКЛ Тарас Масляк переконаний, що кожен українець сьогодні повинен докладати максимум зусиль для адаптації й повернення ветеранів у мирне суспільство:
«Ці люди постраждали через війну і ми маємо про них дбати. Щастям є, коли ми можемо хоч якось їм допомогти й наші медики над цим багато працюють. Ми дуже вдячні захисникам України за нашу незалежність, свободу та мир».
Любомир Кавка досі, буває, злиться, нарікає на болі, не дуже вірить, на жаль, і медикам, які запевняють, що фізично відновитись і жити щасливо він зможе, якщо віднайде мотивацію, а також подолає саме психологічний бар’єр.
"Знаємо і відчуваємо, що Вам тяжко, можливо, не повністю розуміємо, бо не прожили те пекло, що Ви… Але бачимо, що у Вас, попри все, є надія і крила… Віримо, що вони не повністю зломлені. Ваша найбільша сила в тому, що після всього пережитого Ви й досі є доброю люблячою Людиною. Мусите відчути себе цінним. Для нас Ви дуже гідний, достойний і мужній чоловік. Маємо мрію – побачити, як Ви посміхаєтесь… Ви — наш найулюбленіший герой", — кажуть медики.
