«Вікна» побачили процес реабілітації зсередини й поспілкувались із захисниками з Калуша та Слов’янська і працівниками центру.
Микола Білоус з Калуша 2018 року приєднався до 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Від початку повномасштабної війни воював на Запоріжжі. Поранення отримав під час артилерійського обстрілу наприкінці березня 2024 року.
«У той момент мене прикрив автомобіль, що взяв на себе левову частку уламків, але ті, що прийшли крізь скло, потрапили в мене. Отримав пошкодження лівої руки та лівої ділянки тулуба: ліва легеня, діафрагма, деякі органи видалили повністю, інші — частково. Лікувався у госпіталях: Запоріжжя, Дніпра, Рівного, а потім — у калуській лікарні. У Запоріжжі лікарі врятували моє життя перший раз, а хірурги в нашій лікарні — вдруге».
За рекомендацією головного спеціаліста по роботі з ветеранами управління соціального захисту населення Калуської міської ради Іллі Тітка Микола Білоус познайомився з центром «4.5.0 Прикарпаття». Тому раз в тиждень займається тут і відчуває позитивні зміни.
«Тренування, бігова доріжка. Сьогодні спробували орбітрек (аеробний кардіотренажер з функціями степера, велотренажера та бігової доріжки. — Авт.), щоб дати більші навантаження. Планую консультацію лікарів і, можливо, дозволять інші навантаження. Зараз займаємось з терапевтом в основному розвитком серця та легень. Багато внутрішніх швів ще не загоїлися, тому не можна силових вправ. У один час була швидка втрата ваги. Тиждень через особливості поранення мені не давали ні пити, ні їсти — тільки губи змочували водою. Я був лежачий, тому життєдіяльність організму підтримували через крапельницю. Після останніх операцій набрав вагу, а м’язи залишились ослабленими. Крім кардіонавантаження, займаємось розтяжками та намагаємось ввести в тонус м’язи, щоб тримали набрану масу тіла».
Спочатку, пригадує співрозмовник, було важко ходити, задихався. Гуляючи з дітьми, кожних 50-100 метрів шукав місце, де присісти, щоб перепочити. Щодо реабілітаційного центру «4.5.0 Прикарпаття», то спочатку ветеран був здивований його виглядом, бо знав попередній стан будівлі. Свого часу і військові тренування тут проходив.
«Молодці дівчата! Як їм вдалося все організувати! Такі заклади потрібні, війна триває, кількість поранених та ветеранів, котрі потребують не тільки фізичної, але й психологічної реабілітації, — зростає. Хлопці закінчили лікування і їм треба приводити себе у фізичну форму. Плюс є консультації психолога, чай, кава, перекус — і це все безплатно. Тому раджу хлопцям сюди навідатись».
46-річний Руслан Новіков, переселенець зі Слов’янська, три роки тому переїхав із сім’єю у Калуш. Служив на Донеччині, де в листопаді 2023 року отримав поранення. Зараз за порадою побратимів відновлює свої рухи у «4.5.0 Прикарпаття».
«У мене з рукою та ногою проблеми, тому вже другий місяць, тричі на тиждень, приходжу в цей центр. Займаюся фізкультурою, відновлюю рухомість і паралельно маю консультації з психологом. Аналогічні заклади потрібні, бо в лікарнях багато людей і тільки два тижні реабілітації, а кожен організм маю свою потребу — комусь потрібні й місяці. Тутешній колектив дуже гарний: вмотивовані, люблять свою справу, привітні. Тут знайшов нових друзів».
З перших днів у реабілітаційному центрі «4.5.0 Прикарпаття» працює з військовими 24-річний фізичний терапевт Віталій Трофим’як. За день допомагає п'яти-шести людям. Досі мав чотирирічну практику у відділенні невідкладної допомоги та травматології однієї із лікарень Івано-Франківська.
«Хтось більше потребує кардіо-реабілітації, в тому числі зі збільшенням витривалості. Комусь треба поліпшити силові показники, бо робота та буденне життя вимагають щось пересунути, перенести тощо. Комусь треба знизити певний дискомфорт — біль в попереку, артрози, надлишкову вагу, адже на фронті хлопці носили бронежилети та боєкомплекти, що дало навантаження на суглоби».
Перше заняття, пояснює співрозмовник, проходить у вигляді тестування. Також відбувається огляд проблемних місць. Під час спілкування оцінює скарги, опісля — складає реабілітаційну програму, враховуючи супутні патології, гіпертонічну хворобу, цукровий діабет. За час запуску центру в тестовому режимі одні військові приходять, інші — реабілітаційний курс закінчили й тільки час від часу навідуються для контролю або просто в гості.
Пацієнтам, з якими доводилось працювати Віталію в Калуші, — від 30 до 50 років.
«Мотивація цих людей мені дає натхнення працювати. Змусити себе виконувати завдання — це дуже позитивний початок. Кожна історія — унікальна. Я тішуся їхніми успіхами. Наприклад, у когось був гонартроз колін (хронічне дегенеративне захворювання з ураженням колінних суглобів. — Авт.). За короткий період занять болі не дуже зменшилися, але військовий може більшу відстань проходити — це вже плюс».
Директоркою та засновницею реабілітаційного центру «4.5.0 Прикарпаття» є 29-річна Василина Перегуда, дружина Героя Олега Перегуди («Скіф» загинув 14 червня 2022 року. — Авт.). За її словами, це була мрія чоловіка, ще коли повернувся з АТО.
«Коли Олега не стало, мені потрібно було себе витягувати з емоційного стану. Перші ремонтні роботи з реконструкції будівлі почали проводити практично через рік — у серпні 2023 року. А у жовтні 2024 року відкрили свої двері для перших відвідувачів. Чимало грошей сюди вклали, фізичної та емоційної праці. Все це стало можливо завдяки нашим партнерам, донорам, спонсорам, друзям, волонтерам, благодійникам, грантодавцям. Тому все пройшло легше, ніж очікувалось».
Зараз практично завершено перший поверх: рецепцію, роздягальню, кухню. У залі проходить фізична реабілітація, є кабінет психолога. У «4.5.0 Прикарпаття» проводяться майстер-класи, тренінги, заняття з арттерапії — стараються завжди придумувати щось нове та актуальне. А другий поверх буде місцем для відпочинку відвідувачів.
«Максимально вдень ми можемо прийняти до 15 людей. Поки що такої кількості немає, але ми раді кожному, хто має запит на допомогу, поліпшення свого фізичного стану, емоційно-вольової сфери, або просто хоче з кимось поговорити, почути пораду, випити смачної кави. Хтось із наших клієнтів навіть уже повернувся на фронт або до цивільного життя. Зазвичай це жителі Калуської громади або вимушені переселенці».
Багато клієнтів знаходять реабілітаційний центр через направлення партнерських організацій, через соцмережі чи поради знайомих, які проходили тут відновлення. Центр, розповідає Василина Перегуда, не має стабільного фінансування, тому доводиться час від часу вдаватись до зборів. Попередньо було акумульовано 500 тисяч гривень на роботу впродовж трьох місяців.
«У нас левова частка грошей йде на оплату комунальних послуг, зокрема, електроенергії, адже все на світлі, в тому числі й опалення. Також зарплата працівників. Якщо ми з часом співпрацюватимемо з НСЗУ чи Міністерством ветеранів, тоді, можливо, матимемо державне фінансування», — ділиться керівниця «4.5.0 Прикарпаття».
Співрозмовниця наголошує, що принципово не хотіли робити лікарняну установу. Здебільшого заняття виглядають, як у спортзалі. Багато хлопців приїжджає просто поспілкуватись і розповісти свої новини. Для Василини — це найкращий відгук. Разом із племінницями Олега Перегуди — Юлею та Ольгою — працюють над поліпшенням оснащення, тому постійно пишуть грантові проєкти.
«Хочемо брати складніших клієнтів з протезуванням чи ампутаціями. Для цього потрібна підвісна система, що кріпиться на стелі та допомагає людині впевненіше почувати себе. Тоді уже не потрібно залучати людський ресурс, щоб підтримувати військового. Завдяки поручням з перешкодами ця підвісна система його підтримує. Він може легше пробувати ходити й не боятись впасти. Також потрібна велика професійна бігова доріжка, розрахована на високоінтенсивні навантаження. Бо ті, які є, витримують до 150 кілограмів. Мотомед — пристрій, який активно та пасивно розробляє верхні та нижні кінцівки. Працює класно з різними станами, особливо після інсульту, що дає можливість підсилити результат після заняття з фахівцем».
Чекають у центрі й весни, щоб взятись за благоустрій території, спортивний майданчик, апі-будиночок (сон на вуликах. — Авт.), ставок для рибальства, сад.
«Я відчуваю, що мій чоловік завжди поруч, і в потрібний момент допомагає знайти людей, обладнання, фінанси. Завжди говорю з ним, дивлячись на портрет, — тоді мені стає спокійніше. Олег був тактовний, тому, думаю, в такій манері щось би підкоригував та дав пораду. Він нас згуртовує довкола себе, щоб шукати ресурс працювати та розвиватись надалі. І це, що ми зробили, йому би сподобалось», — підсумовує Василина Перегуда.
Військові й ветерани можуть звертатися за консультацією чи відновленням у реабілітаційний центр «4.5.0 Прикарпаття» за адресою: місто Калуш, вулиця Київська, 170. Телефонувати: +380660904174. Фейсбук-сторінка центру доступна за посиланням.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
