За словами ініціатора змін, ветерана війни Ігоря Козака, зараз кількість людей на протезах, милицях та кріслах колісних зростає, зокрема, і через повномасштабне російське вторгнення. Багато військовослужбовців у тилових містах лікуються та реабілітуються. Через це пройшов і сам ветеран.
«Наприклад, в Івано-Франківську ростуть багатоповерхівки, а на санітарну кімнату в лікарні грошей немає. Відсутні інклюзивні душі та туалети. До 100 військових впродовж місяця чи більше не можуть нормально помитися. Максимум — вологі серветки та мочалки з тазиком. У теперішній час від здорового військового і до пораненого – може бути мить. Якщо вкотре чекати розв’язання проблем інклюзивності та безбар’єрності на перекладання відповідальності влад різних рівнів — то мінімум це затягнеться до перевиборів. Потрібно політичну волю влади та активну громадськість, щоб створювала певний тиск на тих чи інших чиновників і власною ініціативою показувала, що ці проблеми треба вирішувати. Поки байдужість, некомпетентність та корумпованість чиновників заважають втілювати зміни», — зазначив Ігор Козак.
Ветеран також вважає, що склад Ради безбар’єрності, яка створена при Калуській міській раді і до якої увійшли 75% чиновників, варто переглянути, і додати громадських активістів та волонтерів. Адже чиновницька кар’єра може закінчитись при іншій владній каденції.
Виступив і внутрішньо переміщений військовий родом із Нікополя Артем Железняк. За його словами, є проблема із розміщенням рідних, які приїжджають підтримувати пацієнтів-військових.
Громадські активісти Тетяна Будзан, Андрій Сорохтей та Тетяна Кіндюх поділились враженнями від свого інспектування міста на доступність для людей з інвалідністю, яке триває з січня цього року.
«Коли ти йдеш на двох ногах, то тобі здаються тротуари, бруківка, асфальт хорошими. А пересівши в крісло, дивишся не навколо, а під ноги. У мене спочатку з’явився психологічний бар’єр і попри намагання бути самостійною, це вдається перших 50 метрів, а потім без допомоги ніяк. Навіть важко без сторонніх або певного досвіду потрапити у транспорт з елементами інклюзії», — поділилася Тетяна Будзан.
За словами волонтерки Ольги Бойко, калуські підприємці грошима, технікою, матеріалами й роботами долучилися до облаштування трьох санітарних кімнат та ветеранської світлиці у калуській лікарні. Планують ще встановити ліфт, який буде підіймати поранених воїнів.
За словами активістів, в місті потрібно понизити 178 бордюр, а пандуси потребують коректив. Після виходу відео інспектування спотикач у районній лікарні трохи зсунули, а до того часу відповіді від муніципальної інспекції не було.
Разом із калушанами міську стоматологічну поліклініку, управління соціального захисту та басейн «Посейдон» інспектувала Світлана Фоміна, керівниця центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Донбас-Прикарпаття» Міністерства соціальної політики України. У березні 2022 року центр з Краматорська переїхав до Дніпра. Потім був Стрий, Хмельницький, Закарпаття. Зараз «Донбас-Прикарпаття» орендує в Івано-Франківську двоповерхове приміщення площею 850 квадратних метрів. За два роки вдалося залучити на ремонт приміщень 8 мільйонів не бюджетних грошей, тому Світлана Фоміна дивувалась, що калуське управління соціального захисту за 15 років оренди не встановило пандус.
«Після інспекції ми написали на Калуського міського голову листи щодо ремонту кнопок виклику в соціальному захисті та стоматполіклініці, встановлення пандуса в управлінні соцзахисту. Потрібно також помалювати першу та останню сходинки жовтою фарбою», — каже керівниця центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю.
74-річна мама Світлани — інвалід дитинства, яка все життя пересувалась на ортезах, а зараз — на електричному візку. Але вона досі не може потрапити у державні заклади. Жінка брала участь в перевірці на безбар’єрність Калуської стоматполіклініки.
Ініціатори дискусії презентували ідею створення мобільного додатку, який би міг стати місточком між тими, хто потребує допомоги, і тими, хто може її надати. Він включатиме інтерактивну карту, в якій міститиметься повна чи часткова доступність: аптек, адмінкорпусів, торгових точок, закладів харчування тощо. Додаток міститиме інформацію про послуги, продаж медичних товарів, знижки. Також через чат в застосунку можна буде допомогти людині з інвалідністю чи з маломобільних груп дістатися, наприклад, у лікарню. Бізнес зможе розмістити в додатку свої вакансії для таких людей.
Поки що шукають волонтерів, що займуться його розробкою, взявши за основу німецьку версію. А для операційних витрат, за попередніми підрахунками, знадобиться до 1000 у. о. на рік.
У майбутньому активісти можуть консультувати бізнес щодо створення доступності біля їхніх закладів.
«Додаток може «вести» комунікацію між бізнесом, що хоче створити цю доступність, і тим, що пропонує елементи цієї доступності. Йдеться подолання бар’єрів між усіма і владою в тому числі. Владі можемо допомагати інспектувати доступність бруківки, пандуса та інших обладнаних місць для людей на кріслі колісному, матусь з дитячими колясками», — зазначив Ігор Козак.
Присутні підприємці пропонували створити контрольний список дій щодо необхідних для безбар’єрності змін, де прописати виконавців. А також перейняти досвід одного з туристичних регіонів, щоб організувати постійні пожертви бізнесу, бо з владою буде дуже довго та важко. Саме через спілкування і переконання, за словами волонтерів, за допомогою бізнесу були облаштовані три санітарні кімнати та ветеранський простір у Калуській ЦРЛ.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
