Богдан та Володимир народилися з різницею в три роки. Після школи вступили на навчання до училищ в Івано-Франківську. Далі була строкова служба. Володимир служив у Президентському полку та паралельно навчався у Національній академії внутрішніх справ України, а Богдан, після строкової служби, ще служив у Національній гвардії в Івано-Франківську. Тож коли почалася АТО у братів Басовських і думки інакшої не було, як піти захищати Україну, йдеться на Фейсбук-сторінці Галицької громади.
З початку АТО воювали у складі Івано-Франківського добровольчого батальйону. Брали участь в бойових діях біля населених пунктів Мар’їнка, Сопине, Вугледар, інших населених пунктів біля околиць Маріуполя, а також в багатьох населених пунктах під Донецьком. У 2019 році звільнились. А в 2022 році, коли розпочалась повномасштабна війна, пішли в ТрО. За деякий час долучились до коломийської 10 гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
«Зараз служимо у бригадній розвідці. Заходимо в тили ворога і надаємо інформацію бригаді. Бувало, що по 10-15 км в тил ворога заходили. Порівняно з АТО — кажу всім, що тоді це було заняття в дитячому садочку. Зараз йде справжня страшна війна. Зараз на нас йде все — від піхоти до артилерії та ракет із «Каспія». Дуже часто противник застосовує керовані авіаційні бомби з літаків», — розповідає Володимир.
Брати вдячні волонтерам, підтримка яких дуже мотивує воїнів.
«Коли приїжджають волонтери — солдати розуміють, що вони комусь потрібні, хтось за них думає і пам’ятає. Це дуже мотивує. З кожним приїздом волонтерів повертається віра в українців, віра у те, що ми робимо спільну справу. І чим сильніший тил, тим сильніший і фронт. Якщо тил дає слабинку — фронт втрачає позиції», — ділиться роздумами Богдан.
Володимир розповідає, що воїнам потрібен відпочинок, хоча б на короткий час.
«Навіть якщо і є люди, які готові воювати весь час, без перерви і без зміни — їм все одно потрібен відпочинок. Потрібне перезавантаження. Основне на фронті — віра, мотивація, патріотизм і підготовка. Багато розповідають про те, що не вистачає якісної іноземної зброї. Але я скажу, що не всім одразу варто давати ту зброю, бо з нею треба вміти обходитись. Коли я прийшов на війну, мені дали два стареньких кулемети. То з двох довелося зробити один. Було два короба патронів до кулемета і 600 патронів у ленті. А далі я мав розібратися сам. І розібрався. Знаєте що допомогло? Відео на ютубі. Тобто тут головне відношення. Ми потім такої зброї натрофеїли у ворогів, що ще з побратимами з сусідніх позицій ділилися. А зброю дадуть. І М16 в нас потім були, і «ґроти», і «скари», і ще багато закордонної високотехнологічної зброї. Тобто, не завжди у зброї справа», — зазначає Володимир.
У 2023 році Богдана побачив увесь світ — він знявся в кліпі «Різдво 2023». Це допомогло бригаді зібрати чималу суму коштів для закупівлі необхідного обладнання.
«Чи став я відомим? Напевно так. Але я більше радію тому, що досі живий, досі роблю свою справу — захищаю Україну від окупанта», — розповідає Богдан.
Як і в Богдана, так і у Володимира внаслідок бойових дій назбиралося багато травм, є осколки в тілі, декілька контузій, проблеми зі слухом, порвані сухожилля на ногах. Але солдати віджартовуються, що всі ці поранення переносили на ногах і на таблетках.
Бачили бійці і багато смертей побратимів. Пригадують короткий час, коли воювали пліч-о-пліч із захисником із Дорогова Андрієм Сокольником, котрий героїчно загинув 9 червня 2024 року.
Зараз брати на Прикарпатті перебувають у короткій відпустці. Відпочивають, спілкуються з дітьми, з родиною, «підтягують» побутові справи.
«Після стількох років війни нам дещо важко спілкуватися і перебувати в колі цивільних людей. Не завжди є про що розмовляти, вже майже немає спільних інтересів. Тому ми більше перебуваємо у рідному селі, де можемо спокійно відпочити і набратися сил для подальшої боротьби», — резюмує Володимир.
