Бабуся Ксенії Тринцолін живе практично навпроти будинку сім’ї Олега Івахнюка. Хлопець хоч майже на десять років молодший від неї, але вона його добре пам’ятає.
«Він до мене, напевно, найчастіше приходив. То було десь 10 років тому, ми уже перейшли на будову (у нову хату, позаду вулиці, де жив Олег Івахнюк. — Авт.). Тоді мій старший син був маленьким і я практично була одна увесь час, бо всі роз’їхались по заробітках. Олежик часто мені допомагав, таким чином собі трохи заробляв гроші. У магазин по продукти їздив, дрова рубав, косив, на городі працював».
Ксенія пригадує, що старалась щось смачненьке приготувати, щоб робітника нагодувати. А за ту винагороду, що отримав, купував своїм молодшим сестрам та братам гостинці.
«Олежик був дуже добрим хлопцем, скромним, сором’язливим і не скупим. Також полюбляв кататись на ровері (велосипеді. — Авт.), тому часто в мене зичив. Коли стригся коротко, то хлопці на вулиці називали його «Череп». Дуже шкода, бо таке коротке життя прожив і стільки в ньому болю».
У сумну звістку про загибель сусіда, розповідає співрозмовниця, не одразу повірила, навіть коли його брат та сестри почали публікувати цю інформацію.
«Думаю, напевно, помилилися, а вже як побачила, що наш священник скинув повідомлення — надія вмерла… Ця сумна новина стала для мене шоком, а після прийняття почали приходити спогади. Пригадую, як практично щодня він стукав у двері зі словами: «Оксанко, то Олег, тобі нічого не треба у магазині?». Тоді він ще телефону не мав, то я йому казала, щоб час від часу приходив питати, чи щось треба. Я писала список продуктів, давала пакет і велосипед».
Жінка пригадує, що Олег сидів у неї на сходах і курив, але при цьому ховався, бо боявся, щоб вона мамі не сказала.
«Мав добрі очі та гарну посмішку. Зараз згадую це все, то стає боляче, бо я дуже хотіла, щоб він нарешті пожив нормально. Зраділа, що він одружується. Завжди своєму молодшому братові, котрий був старшим за сусіда, казала: «Ади, Олежик одружується, а ти чого тягнеш?» Він, як ішов зі своєю дружиною по селу, то з такою гордістю! Хай спочиває з Богом».
Нагадаємо, 15 березня прийшла чергова сумна звістка у Голинську громаду про загибель 26-річного стрільця-снайпера Олега Івахнюка, котрий загинув на Донеччині 1 березня.
Напередодні, 14 березня, голиняни та тужиляни попрощалися із 47-річним Любомиром Синяком, котрий загинув на Бахмутському напрямку 2 березня
Таким чином у Голині уже 17 загиблих Героїв під час повномасштабного російського вторгнення та один воїн Іван Жекало, котрий віддав життя за Україну під час АТО навесні 2018 року https://vikna.if.ua/news/83909/view. Також у селі є семеро військових, котрі вважаються зниклими безвісти.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
