Визначено переможців обласної премії імені Марка Боєслава в жанрі військової літератури, інформує Івано-Франківська ОВА.
Так, в новації «Проза авторів, які безпосередньо брали участь у бойових діях, є членами сімей військовослужбовців та ветеранів російсько-української війни, АТО/ООС, військовими журналістами, волонтерами, — у жанрі військової літератури» перемогу здобув доброволець 55-ї артилерійської бригади Назар Розлуцький за книгу «Нотатник мобілізованого».
«Поезія авторів, які безпосередньо брали участь у бойових діях, є членами сімей військовослужбовців та ветеранів російсько-української війни, АТО/ООС, військовими журналістами, волонтерами, — у жанрі військової літератури» — дружина захисника України Ольга Деркачова за збірку віршів «Молитва на вервиці».
«Поезія авторів, які безпосередньо брали участь у бойових діях, — у вільних жанрах» визначено захисницю Оксану Рубаняк зі збіркою «Дорога життя».
«Проза авторів, які безпосередньо брали участь у бойових діях, — у вільних жанрах» — ветерана російсько-української війни Романа Дронюка з книгою «Дзиґарок».
Вручення перших премій планується 25 березня 2025 року, під час відзначення 115-річчя від дня народження поета УПА, ідеолога, публіциста та пропагандиста українського збройного підпілля ОУН-УПА Марка Боєслава, інформують "Вікна".
Довідка. Михайло Дяченко (псевдо «Гомін», «Марко Боєслав») народився 25 березня 1910 року в селі Боднарові Станиславівського повіту. Український військовий та політичний діяч, член Української Головної Визвольної Ради (УГВР), референт пропаганди Карпатського краю, чоловий поет УПА, ідеолог, публіцист та пропагандист українського збройного підпілля ОУН-УПА. Редактор підпільного часопису «Чорний ліс» (1947—1950). Лицар Срібного Хреста Заслуги (1948).
У гімназійні роки в Дяченка прокидається потяг до літературної творчості. Він пише вірші, бере участь у літературних вечорах. Упродовж 1930-х років Михайло Дяченко видає одну за одною поетичні збірки «Іскри» (1936), «Юні дні» (1938), «Село» (1939), публіцистичну збірку «Земля плаче» (1936). Дебют молодого поета відразу привернув до себе увагу критиків, які були неодностайні у своїх оцінках. Одні схвалювали, інші не приймали твори Михайла Дяченка.
У 1940—1941 роках, перебуваючи на Холмщині, в молодіжних журналах «Дорога» і «Малі друзі», що їх видавало «Українське видавництво» з Кракова, публікував нові твори.
Тоді ж написав збірку поезій «Вони прийдуть», що вийшла друком 1941 року у видавництві «Пробоєм» у Празі.
Невеличкою збіркою поезій «За волю» (1945) розпочинається підпільна творчість Михайла Дяченка, який більше відомий у 1945—1952 роках під літературним псевдонімом «Марко Боєслав».
У 1946–1949 роках з-під пера Марка Боєслава вийшло чимало віршів на повстанську тематику, що склали такі збірки: «Непокірні слова», «Вітчизна кличе», «Протест», «В хоробру путь», «Із днів боротьби», «Хай слава луна» та інші. Писав Марко Боєслав і прозою. Його новели, оповідання, публіцистичні твори друкувалися у підпільних газетах та журналах «Шлях перемоги», «За Україну!», «На чатах», «Чорний ліс». У 4—5 числах журналу «Чорний ліс» 1948 року було вміщено нарис Марка Боєслава «Підполковник Михайло Медвідь».
За літературно-журналістську та пропагандистську діяльність Дяченко-Боєслав був нагороджений у серпні 1948 року Срібним Хрестом Заслуги.
Досить цікавим фактом є те, що пісню, яку вважають народною, «Рости, рости Черемшино» написав саме Марко Боєслав для своєї друкарки Марти Свідрук (псевдо: «Черемшина»).
