23-річна Наталія служить на посаді начальниці відділення логістики штабу 5 окремої важкої механізованої бригади Оперативного командування "Захід" Сухопутних військ ЗСУ та виконує повноваження позаштатної радниці комбрига з гендерної рівності, повідомляє Івано-Франківський центр комплектування та соціальної підтримки.
"Справжня сила — не в тому, щоб ніколи не падати, а в тому, щоб кожного разу підніматися сильнішою", — переконана військова.
Лейтенант Наталія не прагне надмірної публічності, тому попросила її прізвища у відкритому доступі не вказувати. І має на це повне право.
"Одна з найвідповідальніших і найбільш організованих людей нашої бригади!", — таку характеристику вона заслужила своєю військовою службою.
Її позивний — "Фенікс", його запропонувала бойова подруга.
"Думаю, він точно відображає мій шлях. Як цей міфічний птах, я знаю, що після падіння завжди можна піднятися ще сильнішою. Насправді: кожне випробування повинне робити нас витривалішими, а справжня сила — у здатності відроджуватися, йти вперед і боротися до кінця".
10 травня 2022 року її життя кардинально змінилося — усвідомлено та добровільно стала на захист своєї країни.
Чим був викликаний такий вибір і з яких мотивів так мало цивільних медиків стають військовими?
"Це складне запитання… В багатьох людей є страх: і за власне життя, і просто щось кардинально змінювати. Чесно: мені також було непросто зважитися на такий крок. Хоча, простіше ніж багатьом іншим: мій чоловік— кадровий військовослужбовець, тому специфіка армійської служби була зрозумілою.
Для мене шлях у військо розпочався в медичному шпиталі, де я обіймала посаду старшої медичної сестри палати інтенсивної терапії неврологічного відділення. Щодня я бачила, як мої медсестри та санітарки невтомно й самовіддано працювали, їхня відданість справі надихала мене. Протягом понад двох років я працювала з пораненими, допомагала їм відновлюватися, підтримувала їх морально. Я бачила силу духу українських воїнів, їхню незламність, і розуміла — боротьба триває не тільки на полі бою, а й у кожній палаті, де вони відвойовують своє життя.
Проте я відчувала, що можу зробити ще більше. І піти на військову службу! Не скажу, що це рішення було простим. Але я просто перестала боятися. Маючи освіту медика і психолога, я розуміла важливість не лише лікування, а й підтримки бойового духу, роботи з психологічними травмами, адаптації до стресу. Тому здобула офіцерське звання та взяла на себе ще більшу відповідальність".
Після випуску за розподілом "Фенікс" приєдналася до тоді ще 5 ОТБр, служила на посаді заступниці командира роти з морально-психологічного забезпечення:
"Це була важлива місія — працювати безпосередньо з військовими, допомагати їм долати труднощі, мотивувати та підтримувати в найважчі моменти".
Згодом її призначили заступницею начальника штабу танкового батальйону, що стало новим викликом і вимагало глибших знань у військовому управлінні. Щоб бути ефективною, молода офіцерка читала спеціалізовану літературу, вивчала тактику та проходила навчання за кордоном, переймаючи досвід міжнародних колег.
А сама всередині танку була?
"Мені побратими обіцяли провести "обкатку", але за інтенсивною бойовою підготовкою так часу і не знайшли. Але я переконана, що рано чи пізно це відбудеться!", — говорить "Фенікс".
У серпні 2024 року відбулося призначення на посаду начальниці відділення логістики штабу бригади.
"Логістика— це серце армії. На цій посаді я відповідаю за облік озброєння та військової техніки (ОВТ), переміщення особового складу, евакуацію техніки та організацію залізничних перевезень, — розповідає про деякі особливості військової служби. — Чітке планування та координація всіх процесів дозволяють підрозділам ефективно діяти в умовах бойових дій. Це величезна відповідальність, але я звикла до викликів і завжди шукаю рішення, навіть у найскладніших ситуаціях".
Окрім основних обов’язків, лейтенант Наталія виконує ще й позаштатну роль радниці командира бригади з гендерної рівності:
"Це важлива місія, де всі військовослужбовці, незалежно від статі, мають рівні права, можливості та повагу. В армії немає місця стереотипам, є лише професіоналізм і відданість спільній меті!".
А чи просто жінкам-військовослуужбовицям в армійських колективах, які зазвичай складаються з чоловіків? І що найскладніше?
"Чесно кажучи, я особисто ніяких проблем не відчуваю. Військову службу сприймаю як черговий виклик долі. І з чоловіками мені працювати доволі легко. Хоча, звичайно, дехто з жінок може висловити певні застереження, просто в нашій бригаді гендерна рівність забезпечена для всіх. Для мене ж головне в армії, щоб тут мені ніхто не заважав бути сильною!".
Удома на Прикарпатті на Наталію чекають мама, тато і старший брат. Чоловік-військовий — в армії, служить в іншому військовому організмі.
І на завершення — доволі приватне запитання до молодої заміжньої жінки: після Перемоги уже вирішили, як назвуть своїх дітей?
"Якщо буде дівчинка, то назвемо Вікторією. А якщо син, то право вибору імені дитини залишаємо за чоловіком Романом!", — зізнається "Фенікс".
