А ще «Вікнам» вдалося побачити польський млин 1541 року випуску.
Про дерева та облагородження прилеглої території
З правого боку перед входом на територію колишнього калуського пивзаводу уже об 11 годині ранку четверга, 24 квітня, бачимо роботу техніки. Напередодні, 23 квітня, виконком дозволив зрізати п’ять напіваварійних дерев, що примикають до паркана підприємства та території сусіднього ОСББ.
«Хочемо зробити 120 метрів пішохідної зони. Спершу найняли техніку, щоб зрізали тополі, з яких уже падають сухі гілки. Розрівняємо територію і висадимо натомість 20 дерев. Це буде канадський клен та сортовий бузок, що довше квітне. Щоб оглянути старі дерева, приходили три комісії. Від жителів ОСББ, (особливо алергіків, чия територія прилягає до нас, надходили скарги, що пух летить у вікна. Там заболочена територія і будинки не мають каналізації, просто з труби все йде у городину. Ми будемо збільшувати потужність своїх мереж, щоб приєднати ці будинки. І коли ми заберемо оцей мокряк з їхніми фекальними водами, то, відповідно, ділянка буде сухою. Для тимчасового проходу засиплемо щебенем. Поставимо бетонні бордюри вздовж, таким чином відгородимо і піднімемо рівень землі, щоб не було води», — пояснює директор ЖК «Бровар» Анатолій Корнійчук.
Якщо дозволить погода, завершити роботи планують до кінця наступного тижня. У перспективі, коли знімуть паркан, територію обіцяють застелити бруківкою. Зрізану деревину віддадуть КП «Калушавтодору».
На самій території праворуч відбувається підготовка до перекриття першого поверху першої черги будівництва. На кожен цегляний поверх потрібен місяць часу. Найдовшим етапом було забиття 456 паль довжиною 9 метрів кожен. Бетонні роботи також уже виконані.
«Гріє, що частинка історії залишиться і пиво буде»
На прохідній до нас приєднується Ігор Павлечко, який працює тут шостий рік, останніх півтора року — у будівельній компанії. Розповідає, що в останні роки був, як і більшість чоловіків пивзаводу, універсальним працівником. Вірить, що ще спробує свого улюбленого хмільного напою — «дванадцятку». Ділиться, що тут його хрещена працювала секретаркою все життя. На підприємстві застав ще трьох працівників, які віддали заводу по 30-40 років.
«Тут, напевно, немає такого агрегату, де щось не ремонтував. Пиво — це сезонний продукт. Взимку переважно виробництво зупинялося на місяць-два. Після того починались ремонти труб, засувки, прогонка. Всюди були потьоки, тому треба було це все ліквідовувати. Добрий тиждень з колегами «бавилися», щоб запустити виробництво. Найбільше страждали трубопроводи, які прогнивали, а компресорні соляні розчини роз’їдали метал. Щось обрізаєш, міняєш на нове…».
Щодо улюбленого хмільного напою, то хіба на свята себе балував «дванадцяткою», бо «одинадцятка» було заслабкою, а темне — заміцне.
«Я — не великий фанат пива, але у львівського та інших заводів не до порівняння з нашим. Там все на порошках, а тут самостійно вирощений продукт. На виробництво натурального пива потрібен був місяць. Серце інколи щеміло, особливо коли пригадую, що будувалось, ремонтувалось, а зараз доводиться це все валити. Останнім часом котлован рили, кран ставили. Там, де зараз стоїть початок будинку, колись було озеро. Ми його викачали, повалили дерева, до 500 штук свай забили. Роботи вистачає. Як на заводі були універсалами, так і тут. Але гріє, що частинка історії залишиться і пиво ще можна буде скуштувати».
«Усі споруди демонтуємо, окрім солодовні»
З Анатолієм та Ігорем «Вікна» проходять майбутньою пішохідною зоною, що з’єднуватиме вулиці Грушевського та Рубчака. Будинки йтимуть буквою П і двори будуть закриті, а вся комерція навколо та виходи — відчинені. За словами забудовника, тут планують зробити центр для відпочинку людей, проведення вільного часу і здійснення покупок. Запевняють: тут буде найбільше комерції в Калуші.
Попереду — найновіше приміщення старої броварні віком до 40 років, яке цього року демонтують. Колись тут мала бути нова варка — новий пивзавод, який так і не запустили. При розпаді радянського союзу тут було обладнання, але пізніше працівникам метал давали замість зарплати. З висоти рівня п’ятого поверху видно увесь Калуш та навіть Карпати.
«От там котельня стара, підстанція на 1,8 мегавата і цього нам поки що достатньо. Потужності збільшуватимемо по воді, бо замовили італійські насосні станції для того, щоб великі насоси стічні води відкачували. Там буде агрегат, що дробить листя та інші відходи, щоб вони не забивали міські мережі».
Загальна площа території колишнього пивзаводу — 3,4 гектара. За проєктом, тут приблизно за сім років має постати мікрорайон на 850 квартир — загалом 22 під’їзди. Будівництво здійснюватиметься у сім черг. Висота 9-поверхових будинків складає 28 метрів, тільки кутові будинки матимуть максимально дозволену висоту — 30. Перші поверхи будуть комерційними. 90% відсотків споруд знесуть. Винятком є солодовня, автентичність якої обіцяють зберегти.
«Колись у цьому приміщенні були танки об’ємом до п’яти тонн кожна, де варили пиво. Тут працювали цілодобово, машини у черзі за хмільним стояли до теперішнього АТБ на вулиці Рубчака. Видів пива було десь до 10 сортів: «десятка», «одинадцятка», «дванадцятка» темне, бланш (з цитрусовим концентратом. — Авт.) і нефільтроване. По ДСТУ в таких алюмінієвих місткостях не можна варити пиво, хіба у нержавійних. Це все старе обладнання не відповідає сучасним нормам з виготовлення харчових продуктів, воно не енергоефективне. Якщо ми його звідси знімемо, то уже не змонтуємо, бо розвалиться».
Чорний метал, пояснює Анатолій Корнійчук, не несе ніякої цінності, тому його демонтують. Коли житло будується з «нуля», то це чистий заробіток з погляду бізнесу. Тим часом демонтаж, розбирання окремих приміщень та сортування радянської, польської та австрійської цегли (дві останні підуть на відновлення перестінок солодовні. — Авт.), до прикладу, — це не тільки витрачання часу, але й додаткового людського та фінансового ресурсу.
Під час робочої екскурсії територією «Вікнам» вдалося побачити польський млин 1541 року випуску. Ним ще донедавна мололи зерно: на поверхах є його залишки, яким може бути і сотні років. У сучасному пивоварінні млин не виконуватиметься, хоча й досі робочий. У недалекому майбутньому цей раритет стане музейним експонатом. Він великий, тому його зможуть підняти тільки через дах.
Для виготовлення калуського пива замовили обладнання з Чехії разом з новою установкою та чаном. На початку війни у солодовню приїжджали фахівці саме з цієї країни, яка славиться пивними традиціями. Саме з ними радились, що потрібно залишити, а що — демонтувати. Власники хочуть максимально зберегти автентичність цієї споруди.
«У 2023 році ми почали поступово робити документи — ще тоді пивзавод працював. Треба було технічні умови отримати на все, геодезію зробити на землю, щоб знати, де які ґрунти, розробку проєктно-кошторисної документації. Розчищали ділянки для будівництва, підводили комунікації тощо. Земельна ділянка була у власності міської ради, а пивзавод орендував її на 40 років. Коли ми розробляли документацію, то внесли пропозицію у Генплан забудови міста щодо нового мікрорайону. Змінили цільове призначення. Основною умовою було пивоваріння та збереження історичної будівлі, що ми врахували. Після цього створили нову фірму, яка й стала користувачем земельної ділянки».
Збереглася книга з рецептами калуського пива
Перед епідемією коронавірусної інфекції на заводі працювали близько 60-80 людей. А у 2023 році — вже до 30, але виходили по два дні на тиждень, бо молодь виїхала за кордон, а пенсіонери уже не мали змоги працювати. Новим власникам передали старовинну книгу з рецептами калуського пива.
«Спершу на заводі жила стара жінка, котра його варила. Можливо, на новому обладнанні пиво буде ще смачнішим. Приміщення були розкидані по всій території, а через іржаві труби у продукт могли потрапляти зайві бактерії. Старе обладнання постійно латали. Щороку робили ремонт, але грибок залишався. На сучасних пивзаводах все обшивається нержавійкою, доступу пари чи вологи до стін немає. Бо якщо грибок є у стіні, то його не вивести — хіба стіну валити й нову будувати», — пояснює Анатолій Корнійчук.
Про остаточну вартість відновлення пивоваріння директор ЖК «Бровар» не береться говорити, адже ціни, як-от на електроенергію, постійно зростають. Те саме стосується логістики та монтажу обладнання.
«Я можу вам назвати 100 тисяч євро, а воно реально вийде 200-250, особливо з теперішніми «стрибками» валюти. Ціна обладнання — це 30% від вартості запущеної пивоварні. Кожен матеріал чанів також має свою ціну — є 30 видів в асортименті».
До середини реалізації проєкту житлового комплексу (приблизно за три з половиною роки. — Авт.) планують закінчити реновацію самого приміщення солодовні. Після цього почнуть встановлювати обладнання і запускати виробництво. Також потрібен час для тестового режиму.
«Хочемо відновити потужність виробництва пива — в тих масштабах, що була в останні роки роботи пивзаводу. Побачити в Києві калуське пиво більше не зможуть. Не плануємо і конкурувати з гігантами, наприклад, «Чернігівським». Це найбільший пивзавод в Європі, де собівартість пива на 300-400% менша, ніж була в Калуші. Але рідне місто та наша область буде забезпечена цих хмільним напоєм. Планується здебільшого пляшкове пиво, кегове — розливне можна буде купити тільки на лобі-барі (дегустаційний зал. — Авт.). Думаю, для початку п’ять видів вистачить».
Для музею історії пива вже є перші експонати
Планування солодовні змінювати не будуть, але всі дерев’яні перекриття демонтують. Автентичними залишаться тільки чотири австрійські стіни. Поки що експонати для майбутнього музею пива зберігатимуться у Краєзнавчому музеї Калущини. Серед них, крім дерев’яного млина, — фотокартини з власниками пивзаводу ще за часів Австро-Угорщини, старі пивні етикетки та колекція пляшок. Старовину поєднати із сучасністю хочуть кресленнями, що демонструватимуть основні технологічні процеси. Як працює пивзавод — від моменту подачі води, як бродить, змішується з солодом, хмелем, відбувається варка і розлив пива. Також збереглися дві дерев’яні вагонетки, якими вручну перевозили солод та зерно.
Збереглися й вантажні ліфти. Приміщення, де пророщували солод, уже 15 років не функціонує. На першому поверсі планується частина виробництва пива, далі — ресторан приблизно на 60 посадкових місць, а на сезон — літній майданчик.
«Екскурсоводи» показують камери для зберігання зерна та солоду. На решітку сипалось зерно, був вал, який їхав та перекручував його, а знизу парою його сушили. У приміщенні, де був склад пива, на стовпах приклеєні назви, по яких розміщувалися ящики з готовим продуктом. Також там є дві бочки на 45 і 50 літрів, на яких польською написано Калуш.
Через пастеризатор проходило пляшкове пиво, яке нагрівали до 80 градусів, щоб збільшити термін споживання. Далі — лінія розливу: помиті пляшки їхали, розливався напій, чіплялась етикетка і пляшки закорковували. Якщо скляні пляшки та етикетки купували, то для розливного був апарат, який видував місткість.
З приміщень солодовні працівники вивезли вже 15 машин побутового сміття, яке сюди впродовж років скидали жителі.
«Все відчищається, виноситься, завалене розбирається і складається, щоб паралельно з будівництвом пришвидшити й вигляд солодовні. Грубий демонтаж та перекриття робимо ми, а бетонні роботи — бетонники. Старі двері будемо зберігати».
Нагадаємо, у квітні в Калуші вперше пройшла лекція про майже 500-річну історію пивоваріння. На ній впродовж години провідний науковий співробітник комунального закладу "Музейно-виставковий центр Калуської міської ради" Іван Тимів розповідав свої напрацювання у цій темі.
Тоді й стало відомо, що власники калуської броварні обіцяють зберегти дерев’яний ліфт та відкрити музей пива.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
