Про загибель Захисника України повідомив директор Голинського ліцею Радіон Прокопчук, інформують "Вікна".
Комар Ярослав Вікторович народився 29 березня 1998 року. У 2015 році закінчив Голинський ліцей.
Добровольцем став на захист України у важкі часи. Пройшов військове навчання за кордоном.
Загинув головний сержант 2 механізованого взводу, 1 роти, 1 механізованого батальйону, молодший сержант Ярослав Вікторович Комар 26 квітня під час виконання бойового завдання на околицях населеного пункту Роботине, Запорізької області. У нього залишилися батьки та дві молодші сестри.
"Ярослав — син нашої колеги, заступника директора з виховної роботи Голинського ліцею Ірини Михайлівни Комар. І сьогодні її особистий біль став болем усього нашого ліцею. Ми всі разом з нею — в скорботі, з молитвою і зі сльозами.
Схиляємо голови перед подвигом Ярослава та висловлюємо щирі співчуття родині, це невимовний біль для всіх нас.
Ми вшановуємо його пам’ять і схиляємо голови в глибокій повазі. Немає слів, які могли б зменшити біль цієї втрати. Але ми пам’ятаємо і завжди пам’ятатимемо.
Разом з усією шкільною родиною — обіймаємо серцем Ірину Михайлівну, її родину, молимося за Славіка.
Герої не вмирають. Вічна пам’ять і слава захиснику України!", — йдеться у співчутті.
«Вікна» у жовтні минулого року записали коментар Ярослава Комара, як учасника поетичної вистави «Під покровом героїв України». Він був серед 11 чоловіків, що грали свої ролі. Тоді хлопець розповідав, що перебував удома у відпустці через поранення, а уже за тиждень мав повертатись до побратимів. Попередньо військовий закінчував театральний факультет Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника і після Перемоги не виключав свого повернення на сцену.
«Мені передзвонила директорка Народного дому Надія Пукіш, сказавши, що знає про мою освіту і запросила долучитись. Раніше, як був студентом, грав у професійних виставах, зокрема, із «Новим театром», тому вирішив підтримати вуличну виставу у своєму селі. Тут я розповідаю вірш від імені воїна і також маю роль пораненого солдата, котрого мучить сумління, що він став тягарем для своєї дружини через його протези та поранення. Вірш ти розповідаєш сам, всі переживання твої. Інша роль — це праця в парі з партнеркою. Мені здається, що моє перебування на фронті та поранення дали моральне право говорити про ці речі».
Ярослав також поділився, що на початку повномасштабного вторгнення пішов у військкомат, але без військового досвіду його не взяли. А влітку 2022 року зателефонували, що є можливість укласти контракт — і хлопець погодився. Потрапив у Волинське ППО, де прослужив до квітня 2024 року. Звідти потрапив у 65 окрему механізовану бригаду, де став гранатометником. Через три місяці був поранений у праву ногу. Це сталося на Запорізькому напрямку під селом Роботине. Попри пережите, співрозмовник не шкодував про свій вибір.
«Мені подобається акторство у нашому селі. Треба бути ближчим до своєї громади. Спільна творчість об’єднує навколо однієї мети, стаємо відкритішими. Потенціал у голинян є — його просто потрібно більше відкривати. Я вважаю, важливим те, що ми робимо, а як — оцінюватиме глядач, хоча викладаємось на всі сто відсотків. Хотів би повернутись на сцену після Перемоги, але час покаже, чи думка не зміниться».
А у серпні цього року Ярослав Комар був у числі 105 голинських парафіян, що підкорили гору Синяк.
«Я дуже щасливий, що випала така можливість на момент моєї відпустки піднятися з односельцями. Дякую Богу, що з моїм пораненням дозволив це зробити. Раджу всім ходити в гори, бо краще це все бачити наяву ніж слухати опис від інших».
