Якою є робота сільського озеленювача та чи цінують її мешканці, спробували дізнатись «Вікна».
«Не просто робиш роботу, а вкладаєш душу»
Після офіційної двотижневої відпустки озеленювач Іван Жураківський уже взявся частково косити придорожні смуги в центрі села («Вікна» були в селі у середу, 30 квітня. — Авт.). Каже, фактично відпочивав тільки тиждень, іншу частину відпустки витратив на впорядкування територій до Великодніх свят.
«Мали трохи роботи на території цвинтаря, адже на свята всі стараються відвідати своїх рідних, що відійшли у вічність, тому потрібно було, щоб все мало відповідний вигляд».
Чоловік розповідає, після служби в армії два роки їздив на сезонні роботи, працював молодшим інспектором режиму та охорони у СІЗО, після цього займався ремонтом квартир.
«Чотири роки тому мені староста запропонував стати сільським озеленювачем. Хотілось у селі щось змінити, бачити чистоту та розвиток. Я залишив роботу, де більше платять. Думаю, десь рік пропрацюю тут і повернусь на будівництво, а воно мене втягнуло. Але не шкодую. Мені подобається наводити порядок у селі, особливо, коли є хороші відгуки».
Перший рік у Боднарові «боролися» зі сміттям — навколо села, на річках та біля цвинтаря. Тому спільно із жителями організовували толоки, а КП «Калушавтодор» давало транспорт та вивозило. Проте повномасштабна війна внесла корективи до планів.
«Треба робити для села, бо хлопці воюють, недоїдають, недосипають, гинуть, а ми маємо зберегти гарною їхню маленьку батьківщину, щоб бачили тут порядок. Весна-літо — сезон косіння, тільки вздовж центральної дороги в бік Івано-Франківська десь 2 кілометри та стільки ж — у бік Бриня. Крім того, стараюсь і на бічних вулицях навести лад з травою, бо люди повиїжджали, все заростає і яке буде? Тільки закінчиш, то треба з косою вертатись на початкову площу. І так аж до осені. Крім цього, потрібно щось підрізати, лавки через річки підремонтувати. Восени «Калушавтодор» обрізає дерева, я — збираю, підчищаю, зношу на купи. Взимку — сніг: потрібно просувати вулиці, підсипати».
Працює і поза роботою, щоб був і бізнес, і для дітей дозвілля
Село велике, тому кожної робочої зміни є чим зайнятись. У четвер — «сміттєвий» день. Озеленювач збирає з дев’яти урн та двох ящиків біля цвинтаря. Підносить сміттєві пакети та мішки, бо не на всі вулиці машина під’їжджає — так пів дня проходить. Іван Жураківський каже, що люди з вдячністю відгукуються про його роботу і беруть приклад. У позаробочий час взимку разом з іншими чоловіками ходили в клуб — готувати приміщення для музичних класів. Тоді радів, що буде заняття для дітей. Зараз у колишніх котельнях ще додаткові класи роблять, бо на всіх охочих не вистачає приміщень для навчання. Також чоловік долучається до створення сприятливих умов для майбутнього бізнесу на колишньому льонозаводі.
«Допомагаю, бо хочеться, щоб діти розвивалися, приходили, вчились на інструментах грати, співали. Я б сам хотів навчитися, наприклад, на баяні, акордеоні чи гітарі, але часу бракує. У дитинстві пробував на татовій гармошці, та щось не виходило, тому обрав футбол — копав м’яча за шкільну команду».
Більше часу співрозмовник проводить на роботі. Зарплати хотілося б більшої, але готовий безкоштовно працювати у своєму селі, тільки б це пришвидшило мир. Радіє, що комунальне підприємство, в якому працює, щороку долучається до благоустрою Боднарова: канави копає, дороги підсипає, дерева підрізає. Втім, все одразу охопити неможливо. Його також спецодягом, косою, бензопилою забезпечили.
«Всього для роботи вистачає, але часто інструменти виходять з ладу, тому інколи беру з дому. Мене гріє те, що я у своєму селі можу і роблю порядок. Хочеться, щоб люди до нього тягнулися, тому показую приклад. Мрію, щоб у нас чисте село було, європейське: усі вулиці заасфальтовані, канави викопані, і, звісно, наші односельці-захисники якомога швидше відпочивали у ньому».
Про допомогу Силам оборони та акторство
До речі, Іван Жураківський є одним із трьох співзасновників благодійного фонду «Дружня рука допомоги». Завдяки пожертвам небайдужих людей та сприянню уродженця Боднарова Василя Різничука, який зараз проживає в Естонії, вдалося пригнати звідти 90 машин та військову амуніцію закупити. Адже з села воюють понад 80 чоловіків, є четверо зниклих безвісти та п’ять загиблих.
«Художня керівниця Народного дому Надія Пукіш запросила мене у виставі зіграти, тому часто вечори зайняті репетиціями. Ми збираємо гроші на армію і це заохотило мене долучитися. Надія Ярославівна та колектив мене підтримали та й мені сподобалося, хоч перед тим не любив навіть дивитись вистави. У постановці «Ніч перед Різдвом» мав роль Козака Пацюка, а у театралізованій Хресній дорозі — Воїна».
Цього року боднарівчани представили Хресну дорогу і в кількох сусідніх селах. Відтак вдалось назбирати для захисників 62 тисячі гривень.
Художня керівниця Народного дому Надія Пукіш розповіла, що Іван Жураківський — один із перших, хто погодився взяти участь у театралізованій Хресній дорозі.
«Він — позитивний, безвідмовний, навіть елементарно цвях забити, то з радістю погоджується. А також співав у виставі «Ніч перед Різдвом». Усі були шоковані й питали, де він був до цього часу. У нього на сцені очі горять, і попри переживання, він повністю віддається своїй ролі. Озеленювач — гарний артист».
Неподалік Народного дому на своєму городі працює Михайло Парцей. Каже, що бачить різницю з появою озеленювача у їхньому селі.
«Колись ми тонули у смітті, тепер любо пройтись: всюди стоять ящики спеціальні, догляд за узбіччями — це все його робота. Дерева обрізає по всьому селу. Він, я вважаю, хлопець дуже завантажений. Добре, що в теперішній час такого знайшли. Не знаю, яка оплата його праці, але так, як він бігає — мала б бути відповідна».
У Калуській громаді — 12 вакансій озеленювачів
За словами начальниці дільниці з озеленення КП «Калушавтодор» Анни Бігун, у її підпорядкуванні — 41 працівник разом із майстром. Серед них — 11 озеленювачів, які працюють у 16 селах громади. Проте працівників з повномасштабної війни постійно не вистачає. Зараз вакантними є 12 вакансій.
«З кожним місяцем з працівниками-чоловіками ситуація погіршується, а робота важка. Нам потрібні люди — особливо на час викошування газонів, бо це ціле місто, а ще приєднані села. Для таких великих сіл, як Голинь, одному озеленювачу заважко та й у деяких округах є по два села. Роботи завжди багато, а нас, на жаль, дуже мало».
Ефективніше, вважає співрозмовниця, було б, якби створити дві мобільні бригади в протилежних напрямках. Поїхали озеленювачі з тих сіл разом зробили роботу в одному старостинському окрузі, а далі — інших. У місті тим часом треба дати лад великій площі квітників, висадити багаторічні зелені насадження, декоративні, однорічники на клумбах. До роботи додалося прополювання і полив розсади із 30 квітня.
«У міжвегетаційний період до роботи озеленювачів додається видалення дикоростучих чагарників. Коли приїжджає бригада комунального підприємства при видаленні чи санітарній підрізці, озеленювачі на місцях долучаються. Також вони долучені до розкидання щебеню. Біля старостатів є клумби, тож їх потрібно перекопати. У селах жителі долучаються до висаджування рослин, а перекопати квітники, прибрати сміття, замести, посипати протиожеледною сумішшю — це все озеленювачі».
Площа косіння у місті — 121 тисяча 728 метрів квадратних основних придорожніх смуг і 470 тисяч — міжквартальних скверів. Тим часом косарів є всього 10.
«За сезон доводиться до п’яти разів проходити ці території, а першу траву і у свій вихідний косити, щоб встигнути. Хлопці з тримерами працюють щодня. Додайте до цього спеку і все, що трапляється в траві, в очі та рот летить. Сама коса важка, а якщо в одному положенні скільки годин — спину добре почують в кінці дня. А ще — постійна вібрація на руки та шум, від яких і беруші не рятують. У Тужилівському старостинському окрузі озеленювачем працює Марина Поташник. Вона — молодець, адже не всі жінки будуть робити таку важку роботу, особливо у сезон косіння».
За словами начальниці дільниці з озеленення, певний час, коли озеленювач з Мостища перейшов у місто працювати, не було охочих на заміну, поки староста Василь Булавинець не повернувся з фронту і не знайшов нового. Але і тоді комунальники не залишали село — брали комплексну бригаду, щоб обслуговувати.
«Нашу роботу тільки беруться часто критикувати жителі громади. Пропоную спробувати її виконати, хоча б у цей «гарячий сезон», — підсумувала Анна Бігун.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
