Молодший сержант Дмитро Волкотруб на псевдо "Вовк" служить у 50 полку Національної гвардії України і має за плечима значний бойовий досвід. Його він отримав ще під час Антитерористичної операції. Тоді він служив у десантних військах та морській піхоті. Свій перший бій пам’ятає у деталях, йдеться на Фейсбук-сторінці 50 полку імені полковника Семена Височана Національної гвардії України.
«Перший раз це було у 2016 році в Авдіївці. Під час того, як ми знаходилися на позиції, пішов ворог у наступ. Ми почали відстрілюватися, добили противника, після чого нас почав крити міномет. Так я зустрів свій перший бій», — згадує чоловік.
Повномасштабне вторгнення застало Дмитра вдома. Він швидко евакуював родину та пішов до військкомату, щоб знову стати на захист Батьківщини.
«Мій ранок 24 лютого почався з того, що о 04:30 мене почала будити жінка, кажучи, що чує вибухи. Вийшов на балкон, закурив сигарету і побачив, що тут вже друга і третя ракети. Вивіз сім'ю в Польщу, а на наступний день я пішов в військомат», — говорить гвардієць.
Спочатку "Вовк" передавав свій досвід новобранцям, а зараз разом з побратимами тримає фронт. Гвардієць відзначає, що сучасна війна кардинально відрізняється від того, що було навіть кілька років тому. Технології змінили підходи до бойових дій, проте суть війни залишається незмінною. На передовій найважче доводиться піхоті, яка приймає на себе головний удар противника.
«Як би хто не казав, піхоті найтяжче на позиції. Піхота вигрібає все. Коли навіть йде штурм, це добре, що товариші БпЛА-шники знищують ворога на підходах, але витримати навіть сам артобстріл — це дуже тяжко», — ділиться думками "Вовк".
Він реалістично оцінює противника і застерігає від недооцінки ворога, який також швидко адаптується до умов війни:
«Телевізор показував, що проти нас воює мавпа з автоматом. Це найбільша помилка, яка тільки може бути — недооцінювати противника. Він так само швидко адаптується. Єдине, що досі не можу зрозуміти — скільки їх не вбивай, вони все одно йдуть, йдуть і йдуть».
Попри всі труднощі військової служби, про рішення добровільно приєднатись до війська Дмитро не шкодує. Він розуміє, що захист України — це його обов'язок. За словами "Вовка", головне для українців — вивчити уроки історії, щоб не повторювати минулих помилок у майбутньому. Про нього гвардієць також нерідко мріє:
«Дома на мене чекає жінка. Вона мене обов'язково дочекається. Коли закінчиться війна, перше, що я зроблю — поїду до моря. Давно я не був біля моря. Для мене море рідніше, ніж гори».
