Як відбувається процедура пошуку та повернення рідних, розповіла Наталія Пасічник, представниця на Івано-Франківщині Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти.
Спочатку рідні можуть звернутися у найближче відділення поліції — за місцем проживання чи реєстрації, не залежно, у якій області зник військовослужбовець. Для цього не обов’язково мати офіційне сповіщення з військової частини. З жовтня 2024 року ці кримінальні провадження розглядаються на місцях, тобто звідки родом заявник. Це поліпшує комунікацію зі слідчим, проведення ДНК та інших експертиз.
Наталія Пасічник пояснила різницю між зниклими безвісти, які вийшли з дому і не повернулися, та зниклими безвісти за особливих обставин. Саме другий випадок стосується військовослужбовців. Коли ж військова частина надає інформацію, що захисник самовільно залишив місце служби, то тут кримінальне провадження можна зареєструвати через суд. Заявником може бути будь-хто, хто знає про зникнення, а от потерпілою особою, котрій надаватимуть подробиці справи, — близькі родичі.
Акцентували й на внесенні інформації до Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин. Цей витяг надається близьким родичам: батькам, дружині, чоловіку, дітям, рідним сестрам і братам, повнокровним та неповнокровним, вітчиму, мачусі, дідусю, бабусі, опікунам, піклувальникам. Документ потрібен для отримання матеріальної допомоги від громади, оформлення пенсії по втраті годувальника для неповнолітніх дітей або дітей, які навчаються на стаціонарі до 23 років; батькам для оформлення пенсії по втраті годувальника, для отримання пільг на комунальні послуги; демобілізації рідного брата, сестри, батька, сина або надання відстрочки.
«Якщо чоловік був з дружиною у цивільному шлюбі, але є неповнолітні спільні діти, тоді вона в їхніх інтересах може отримати цей витяг. У іншому випадку через суд подружжя визнають сім’єю. Жодна довідка від сільського голови, що ви проживали разом і вели спільне господарство, не підходить», — зазначила Наталія Пасічник.
Щодо здачі ДНК, то рекомендовано, щоб його здали двоє кровних родичів. Якщо таких немає, тоді можна брати особисті речі бійця, але вони не повинні піддаватись пранню, прасуванню чи іншій термічній обробці. Найкращим у випадках такої експертизи є зубна щітка, станок для гоління або ж стоматологічна карта військовослужбовця, особливо коли видаляли зуби або вставляли коронки чи імпланти. ДНК відбирають, коли захисник починає свою службу, але не всі військові частини через «міграцію» мають можливість це зробити. Також потрібно ретельно описувати татуювання, шрами, пластини, переломи тощо.
Акцентувала представниця Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти, і про інформаційну гігієну. Заборонити вчиняти певні дії рідним вона не може — хіба що рекомендувати. Адже під час пошуку, особливо у соціальних мережах, рідні зниклих бійців виставляють свої контакти й через це стають жертвами шахраїв. Адже у відчаї готові віддати всі заощадження, щоб визволити брата, сина чи чоловіка.
«Ви повинні жити з вірою та не втрачати надії. Відбирати останнє не має право ніхто. До офіційної звістки про загибель є 50% шансу, що ваш родич у полоні або ж десь у місцевого населення. Інформації в Інтернет потрібно подавати мінімум, щоб не нашкодити ні своєму рідному, ні собі. Поки ваша проблема не буде вирішена, вам здається, що ніхто нічого не робить. І це нормально».
Щодо ідентифікації тіл, то часто вони приходять в мішках з номером. Речі, які всередині, не завжди можуть мати відношення до загиблого. Тіла чи їхні рештки здебільшого заморожені, тож процес судово-медичної експертизи є тривалим. Адже коли є збіг по ДНК, ще має бути порівняльна експертиза.
Під час зустрічі присутні питали те, що їм «наболіло». Зокрема, чи можна дізнатись про повернення тіл саме з тих чи інших місць бойових дій? Як потрапити на зустріч із захисниками, які повернулися з полону, щоб, можливо, дізнатись інформацію про своїх рідних? Обурювало присутніх, чому під час обмінів немає полонених із Калущини, чому не надають перевагу пораненим полоненим та мало акцентують на зниклих безвісти.
«Українська сторона повпливати на вибір ворога щодо обміну не може. Навпаки, якщо кимось конкретно опікуватися, то це може піти не на користь полоненому. Траплялись випадки, що після надмірної уваги ворог повертав уже мертвих полонених», — зазначала Наталія Пасічник.
Як відомо, у Калуській громаді родинам зниклих безвісти виплачують 50 тисяч гривень та 30 — рідним тих, хто перебуває у полоні. На зустрічі йшлося і про призначення пенсії по втраті годувальника, і про пільги на оплату комунальних послуг. А також — про безоплатне харчування у навчальних закладах дітей зниклих безвісти захисників. Зараз їх є 45, а ще у вересні 2024 року було 12. Крім цього, вони можуть відвідувати усі гуртки. Та й батьки дітей віком від 7 до 17 років мають право подавати заяви на оздоровлення. Поки що є тільки три такі заяви від рідних зниклих безвісти.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
