У Рудниках склеп переобладнали на укриття. Ця історія про те, як українці вміють давати новий сенс навіть тому, що створене для прощання. І як, навіть, усипальниця може стати тимчасовим домом для надії.
У рудницькому храмі Покрови Пресвятої Богородиці перше Богослужіння відбулося 1902 року. Церкву будували не тільки як дім для молитви, а і як гробницю, — каже настоятель храму.
Місцевий пан, якого називали Мойсеєм і який був послом до Сейму, збудував цегельню, палац з 46 кімнатами й церкву з гробницею — мабуть, для своєї родини. Проте згодом сімейство покинуло село, а громада церкву викупила.
Підвальне приміщення, яке передбачалося як гробниця для династії австрійських поміщиків, донедавна стояло пусткою. Але з початком повномасштабної війни тут ховаються від повітряних тривог.
Так усипальниця стала укриттям, каже настоятель храму. Гробниця збудована у два яруси та містить 12 ніш для домовин. Саме біля них зараз встановлені лавки, на яких сидять люди під час повітряних тривог. Покійників, за твердженням місцевого пароха, тут ніколи не було.
Більше — в сюжеті НТК:
