Ще навчаючись в Обертинській середній школі, Михайло Чехович плекав мрію — стати лікарем. Тому, не задумуючись, після закінчення 9 класу вступив у Коломийське медучилище, закінчив його з відзнакою. Продовжував навчання спочатку у Чернівецькій медакадемії, а згодом — у Київській вищій військовій медичній академії, інформують "Вікна" з посиланням на Обертинську селищну громаду.
Працював 2 роки в Ужгороді, з 2006 року — у військовому госпіталі міста Мукачева Закарпатської області.
Під час російсько-української війни працював як лікар-анестезіолог у гарячих точках: Авдіївка, Покровськ, Оріхово. Зараз — на Дніпропетровщині.
"Найважче для лікаря на війні — втрачати людей, — розповідає Михайло Іванович. — Інколи дивишся у благальні очі пацієнта, розуміючи, що в цій ситуації ти безсилий, і серце стискається від болю. Непросто спостерігати психічні зриви у молодих хлопців, які втрачають кінцівки. Знаходячись між болем і порятунком, відчуваєш емоційне виснаження. Тому мрія у мене, як і в кожного українця, одна: щоб якнайшвидше закінчилася ця жорстока війна".
