На етер 22 липня Radio UA Chicago запросили двох військовослужбовців, які перебувають на протезуванні у Protez Foundation. Один з них — захисник з Калуша Андрій Марунчак, повідомляють «Вікна».
Бійці дуже задоволені гіперактивним ставленням до них з боку української діаспори та волонтерів. Кажуть, що їх зустріли з хлібом-сіллю, прапорами та подарунками.
Андрій Марунчак розповів, що поранення отримав у 2023 році, коли був літній контрнаступ в бік Мелітополя. Втрата руки та ноги відбулись на Запорізькому напрямку в районі Роботиного. 26 липня минає два роки, як воїн втратив кінцівки. Ампутація стала наслідком мінно-вибухової хвилі, довгої евакуації та турнікетного синдрому.
«Коли я отримав поранення, у нас у бригаді не було патронатної служби, адже саму бригаду формували у кінці 2022 року. Через інтернет знайомі дивилися, де краще протезуватись. Спочатку це було в Україні, але ці протези не функціональні для мене, тому що маю високі ампутації, складний випадок. Тому пізніше знайшли і зв’язалися Protez Foundation», — розповідає Андрій.
Військовий розповідає, що американські протези більш функціональні. Наприклад, біоелектрична рука має датчики і все йде на моторах, тому ти можеш щось нею робити. Бо в Україні з протезуванням рук — велика проблема. Це більше як косметична кінцівка, якою важко користуватися, бо вона більше заважає, ніж допомагає.
«У протезованій «американській руці» взяти і відпустити предмет можливо. Тут є ротаційні механізми. Ти можеш щось брати в руку. Може бути кисть чи звичайний гачок, там є привід — воно стискає, розтискає, плюс поворот за годинниковою і проти годинникової стрілки, моторчик на ліктьовому суглобі — підйом вверх та вниз і плечовий суглоб. Там йде як стопор: ти відпускаєш чи висуваєш руку вперед-назад, щоб на стіл щось поставити», — пояснює Андрій Марунчак, як опанувати протез.
«Два міоелектричні датчики працюють за рахунок того, що ти напружуєш м’язи, які лишаються після ампутації. Їх ти можеш швидко чи довго скорочувати. Наприклад, в мене, як довго скорочуєш, то це поворот кисті, повільно — відкривання-закривання. Воно просто сигнал з м’яза передає через той датчик на самі електромотори», — пояснює військовослужбовець.
За словами поранених, в Україні у великих містах звикли, що є люди після поранення. Тут ніхто на них не звертає уваги. А у менших — на них більше акцентують, особливо у громадських закладах, де вони себе почувають, як на виставці.
«У США доступна інклюзивність: всюди можеш проїхати на кріслі колісному, пройти на протезі, у вбиральню. В Україні вокзали, державні установи, магазини недоступні для військових після поранень, зокрема, ампутацій», — підсумовували у радіоетері українські герої.
Як раніше писали «Вікна», для бійця Андрія Марунчака з Калуша, який втратив руку і ногу, зібрали 80 тисяч євро для протезування у США. Спершу на Андрія Марунчака чекало тимчасове механічне протезування у Львові та тривале навчання, щоб користуватися новими «кінцівками».
Нагадаємо, що в січні 2023 року Андрій Марунчак долучився до армії на захист держави. Служив командиром бойової машини розвідувального взводу 3 механізованого батальйону. 26 липня цього ж року на Запорізькому напрямку отримав важке мінно-вибухове поранення, що призвело до ампутації правої руки та ноги.
Калуський ліцей №5 зібрав 50 тис. гривень на лікування воїна-випускника.
Як розповідав у коментарі «Вікнам» Андрій Марунчак, після поранення на Запорізькому напрямі його евакуювали до Дніпровського госпіталю, де пролікувався п’ять днів. Відтак перевезли до київської лікарні «Феофанія», де пробув пів року. Три місяці реабілітація тривала в Трускавці та до пів року — у львівському «Superhumans».
«У львівській лікарні заняття тривали кожного дня. Працювала команда реабілітологів, масажистів та спеціалістів з виготовлення протезів. У результаті встановили протез на ногу в «Superhumans». Проте оскільки рівень ампутації був високий, він виявився недостатньо зручним та функціональним», — констатує військовий.
Опісля рідна сестра Андрія Ірина Лизень (Марунчак) зв’язалася з американською організацією «Protez Fondation». Тут беруться за складні випадки ампутацій військових з України. В червні цього року Андрій разом з племінником вирушили до США на протезування. Там перебувають вже місяць. Живуть в будиночку за 35 хвилин від реабілітаційного центру.
«З понеділка по п’ятницю маю заняття з реабілітологами, масажистами, протезистами. Задоволений тамтешнім відношенням, адже всі привітні та уважні. Період реабілітації в кожного індивідуальний. Точно буду тут два місяці, а там — по ситуації. На вихідних нам організовують поїздки в міста та різні екскурсії. Той протез ноги, що зробили в Україні, у США переробили. Крім цього, виготовили біонічний протез руки. Залишилося навчитися правильно ним користуватися», — підсумовує Андрій Марунчак.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
