Від початку повномасштабного вторгнення українські експерти працюють над тим, аби встановити особи загиблих військових і повернути тіла родинам, повідомляє "Фіртка".
Про те, як працює ця система, які методи використовують і з якими викликами стикаються, розповіла проректорка з наукової роботи Івано-Франківського національного медичного університету, професорка кафедри судової медицини Наталія Козань.
До ідентифікації тіл залучені фахівці з кількох установ — судово-медичної експертизи, експертно-криміналістичного центру МВС та кафедри судової медицини ІФНМУ.
«Кожен виконує свою частину роботи: одні знімають відбитки пальців, інші проводять ДНК-дослідження або встановлюють причину смерті».
За словами Наталії Козань, фахівці медуніверситету також готують студентів до роботи в умовах війни — на базі навчально-практичного центру вони вивчають методи ідентифікації, які вже зараз використовуються на практиці.
«Найпоширеніший метод — візуальна ідентифікація. Але коли тіло сильно ушкоджене, єдиний варіант — це ДНК-аналіз. Його називають «золотим стандартом»: унікальний набір ДНК дозволяє точно встановити спорідненість із родичами».
Серед інших методів:
- дактилоскопія (відбитки пальців),
- судово-медична рентгенографія (виявлення переломів, імплантів),
- стоматологічна ідентифікація (за зубами),
- антропологія (аналіз кісток),
- фотокомпарація (зіставлення фото).
Усі ці способи можуть комбінуватися — чим більше даних, тим точніший результат.
Найскладніше — коли тіла сильно ушкоджені, обгорілі, фрагментовані або перебували в землі тривалий час. Іноді в одному мішку можуть бути останки кількох людей. Бракує також референсних зразків — особливо, якщо загиблий був сиротою або не мав близьких родичів.
«Буває, що надходять лише фрагменти — рука, нога… У таких випадках працюємо фрагмент за фрагментом», — каже Наталія Козань.
Що таке ДНК-аналіз і як він працює
Зразки ДНК беруть із зубів, кісток або м’яких тканин. Для порівняння використовують біоматеріали родичів — слину, кров, клітини зі слизової. Після порівняння генетичних маркерів експерти можуть підтвердити спорідненість.
Однак іноді ДНК-аналіз не дає результату — через погану якість зразка, вплив температури чи брак «чистоти» матеріалу. Тоді призначають повторні експертизи або залучають інші методи.
Важливість стоматологічної ідентифікації
Зуби добре зберігаються навіть після вибуху чи тривалого перебування у ґрунті. Якщо родина має ортопантомограми, знімки або стоматологічні карти — це суттєво допомагає. Така ідентифікація — швидка, точна й недорога.
Як зберігаються зразки
Усі біологічні матеріали зберігаються відповідно до стандартів: у стерильних контейнерах, із маркуванням і документацією. Дані — кодуються і передаються до спеціалізованих лабораторій.
Аналогічно зберігають стоматологічну інформацію та дактилоскопічні картки — якщо відбитки зняти можливо.
Протоколи та стандарти
В Україні діє оновлений Національний протокол ідентифікації, розроблений після 2022 року. Він регламентує всі етапи — від вилучення тіла до передачі родині. У випадках масових поховань застосовують стандарти INTERPOL DVI — чотириетапний протокол:
- Реєстрація тіл.
- Збір постмортальних даних.
- Збір антемортальних даних.
- Порівняння та встановлення особи.
Це дозволяє забезпечити точність і правову обґрунтованість результатів.
Водночас, попри наявність кваліфікованих фахівців, Івано-Франківськ не має повної інфраструктури для ідентифікації.
«Відчувається нестача сучасного обладнання, єдиної бази даних та стабільного державного фінансування. Але робота триває — завдяки командній взаємодії й підтримці партнерів», — пояснює фахівчиня.
Навіть коли родичі не готові визнавати загибель — експерти повторюють аналізи, застосовують усі можливі методи. Бо кожна встановлена особа — це змога попрощатися, вшанувати пам’ять і замкнути найболючіше коло очікування.
«Це не просто діагноз чи висновок. Це — гідне прощання, шанс на спокій для родини», — говорить Наталія Козань.
