Очільник Галицької громади на Прикарпатті Олег Кантор розповів про зворушливу розмову з Олександром Петрашем, який 13 місяців перебував у ворожому полоні.
15 листопада 2022 року Олександр був призваний до лав ЗСУ. Старший солдат, навідник мінометного розрахунку 7-го окремого стрілецького батальйону в/ч А7091 (113-та окрема бригада територіальної оборони ЗСУ) до 29 травня 2024 року віддано виконував свій військовий обов'язок. Цього дня, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Невське Сватівського району Луганської області був поранений та потрапив у ворожий полон.
Скромний, щирий в спілкуванні Олександр Петраш з тривогою та болем у серці ділиться спогадами про той страшний період його життя, про умови утримання в полоні. Часом посміхається, жартує. Каже, що якби не позитивні думки, було б важко вижити.
Згадує той момент, коли зачитували прізвища військовополонених, яких мали обміняти. Олександр почув прізвище свого друга. "Разом потрапили в полон, разом повертаємося додому", — промайнуло в думці. Так хотілося радісно крикнути, але не можна, бо обмін міг не відбутися. Перебуваючи в полоні, навчився мовчати, стримувати емоції.
Зі сльозами на очах Олександр згадує той момент, коли під’їжджав до Галича. Важко було повірити, що він насправді вже так близько до рідного дому. Ще мить — і він обійме маму і дружину.
Військовий каже, що в неволі ще більше впевнився у своєму переконанні, що Україна — держава, в якій він хоче жити.
Та найбільше болить те, що часто зустрічається з осудом у громадському транспорті. Він воював за кожного з нас, за наші спокійні ранки та вечори. Ні Олександр, ні жоден військовий не має соромитися показати відповідні документи для пільгового проїзду. Наші хлопці заслужили на повагу та шану, — переконаний голова громади.
"Запитую, з якими словами він хотів би звернутися до побратимів, друзів, односельців. Відповідь доволі проста: "Бережіть себе! Допомагайте ЗСУ". А мрія у нього — щоб усі повернулися живими з полону. Він вірить, що кожен, хто далеко від дому, зможе обійняти своїх близьких людей", — зазначає Олег Кантор.
За сумлінну службу, патріотизм і вагомий внесок у захист суверенітету України, її територіальної цінності, відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації Олександр має ряд нагород від командира. Та найціннішим для нього є наручний годинник та нагрудний знак «7 окремий стрілецький батальйон».
Як повідомляли "Вікна", понад рік воїн з села Поплавники Галицької громади на Івано-Франківщині перебував у російському полоні.
Олександр Петраш повернувся додому у червні 2025 року, коли відбувся ще один етап обміну полоненими у категорії "важкопоранені та тяжкохворі". Усі визволені захисники належали до солдатського та сержантського складу. Серед звільнених знову були оборонці Маріуполя, які утримувалися в неволі з 2022 року.
Усі звільнені сьогодні оборонці мали поранення або важкі медичні діагнози: епілепсія, гіпертонія, ішемічна хвороба серця, проблеми із зором, хвороби опорно-рухового апарату, грижі, хронічні хвороби органів травлення. У багатьох визволених діагностували втрату ваги.
