У день святкування столітнього ювілею не могли не згадати й особистий біль ювілярки: кілька років тому вона втратила свого сина Андрія, а ще раніше — чоловіка, розповіла "Вікнам" ведуча урочистостей Надія Руско. Другий син пані Марії Ярослав — знаний науковець, доцент Івано-Франківського національного університету нафти і газу, завідувач кафедри, який нині перебуває на заслуженому відпочинку.
12 вересня 1925 року в селі Підмихайля народилася дівчинка, яку назвали Марією. Дитинство пройшло серед полів і хатинок під стріхою, але то було дитинство нелегке. Щоб прожити, маленькі руки вчилися працювати раніше, ніж тримати зошит. У наймах у багатших господарів Марія пізнала, що таке справжня праця, а водночас — людська доброта і щира молитва.
Коли над світом прокотилася війна, вона бачила сльози й руїни, відчувала голод і втрати. Та серце не закам’яніло. У 1947 році Марія вийшла заміж за Теодора Федоровича. Разом вони зводили хату, ростили хліб і тримали господарство. Колгоспна робота була важкою, та й вдома завжди чекали клопоти, але Марії завжди вистачало сил сказати ласкаве слово дітям.
Згодом у двір забігли онуки, а потім прийшли й дев'ятеро правнуків.
"Тепер, коли Марії Михайлівні сто років, її дім знову повний людей. Тут пахне квітами й короваєм, лунають пісні й молитви. Серед усміхнених облич вона сидить, трохи втомлена, але щаслива. Вона бачила голод і війну, працювала, коли не було сил, молилася, коли не було надії, і любила, коли не вистачало нічого. Саме тому Господь дарував їй століття життя. А сьогодні він дарував їй найбільше — зустріч із тими, заради кого вона жила", — зазначила Надія Руско.
З теплими словами вітань та благословення до ювілярки звернувся настоятель храму митрофорний протоієрей Богдан Челядин. Також привітали поважну довгожительку заступник голови Новицької громади Ігор Пробоїв, начальник відділу соціального захисту населення Руслана Данів, староста громади Христина Мазур, працівники культури.
Ювілярку щиро вітали її найближчі люди: діти, онуки, правнуки, а також сусіди та родичі.
