«Найбільший сільський заклад освіти в колишньому Калуському районі. Хоч і кількість учнів тепер зменшується, але ми й надалі залишаємося ним, зокрема, і у своїй громаді», — так розповідає про Голинський ліцей, який очолює уже п’ятий рік, вчитель географії й директор ліцею Радіон Прокопчук.
За розповідями старожилів села, приміщення школи планували зробити на три поверхи, але на той момент у Голині було стільки дітей, що не поміщали й чотири. У 1975 році, коли відкрили школу, окремі класи продовжували навчатись у старих приміщеннях, що були розташовані на місці теперішньої церкви Покрови Пресвятої Богородиці. А у новій будівлі було розміщено 32 класи, які охоплювали 1093 учнів. Навчання велося у дві зміни шість днів на тиждень. У пікові роки в приміщенні площею 4500 квадратних метрів навчалися понад 1300 учнів. Станом на 2025 рік у ліцеї здобувають освіту 518 учнів з 1 по 11 клас. Тут раніше діяли чимало гуртків і навіть був шкільний оркестр.
«Першачків у рік відкриття було три класи — 117 дітей. У наступні роки траплялося і більше — по 40 учнів у кожному із чотирьох класів. Правда, тоді не мали меблів та техніки, тому місць на парти вистачало. У нас ще залишився один клас, де парти 50-річної давності прикріплені до підлоги. Недавно замінили стіл такого поважного віку, то його несло четверо людей», — згадує директор.
Акцент на дітей і популяризація через тренди
З 1975 року по 1985 роки школу закінчили понад 1100 випускників, а за останніх десять років — близько 520.
«Кількість учнів зменшується, але якість знань, сподіваємося, тільки поліпшується. Є багато школярів, якими ми пишаємося. Хтось реалізував себе в бізнесі, хтось — в науці, медицині, освіті, обороні країни. У нас багато різнопланових людей, що є кістяком державної структури. Голинська школа пишається своїми спортивними випускниками: футболістами, учасниками Олімпійських ігор, чемпіонами Європи та світу. Наші учні — переможці предметних олімпіад, Малої академії наук, працюють викладачами в університетах, науковцями», — ділиться Радіон Прокопчук.
Слід зазначити, що за 50 років директорами були тільки чоловіки:
- Станіслав Яніцький — з 1963 по 1983 рік;
- Роман Ковальчук — з 1983 по 1987 рік;
- Роман Тягур — з 1987 по 1992 рік;
- Микола Солдат — з 1992 по 2012 рік;
- Мирослав Бенько — з 2012 по 2021 рік.
А у 2021 році наймолодшим в області керівником освітнього закладу став тоді 29-річний Радіон Прокопчук, який викладав у школі географію і був наймолодшим чоловіком-педагогом.
«Ми знайшли з колегами спільну мову, будуємо партнерські відносини. Люди чують мене, а я — їх. У нас працює багато випускників школи, які вболівають за неї. І це дуже круто. Конект з дітьми також відбувся. Пригадую, два роки тому після святого Миколая один хлопчик на перерві прийшов до мене похвалитися подарунком — це був бейблейд. Потім він у нього поламався й учень зайшов, щоб я поремонтував. Діти тепер відкриті, вітаються, питають, як справи», — ділиться директор.
Зараз у Голинському ліцеї працює 60 педагогів та 20 працівників молодшого технічного персоналу. Є воркаут-майданчики з минулого, тобто вуличні спортивні майданчики. Досі дає плоди 50-річний яблучний сад, який садили випускники 1976 року. У школі був гарно обладнаний майданчик предмета «Захист України», але, на жаль, не зберігся. Також діти вчилися вирощувати рослини в теплицях. На уроках трудового навчання вивчали тракторну справу і в старших класах учні мали можливість отримати водійські права.
Також Голинська школа — єдиний заклад освіти в громаді й чи не єдиний в області, яка має облаштоване сховище, що спроєктували та побудували разом з будівлею.
«До початку повномасштабного вторгнення воно було в занедбаному стані: ґрунтові води давали про себе знати і його постійно затоплювало. Тепер маємо споруду цивільного захисту, що вміщує 320 учнів, на глибині два метри під землею. Там є вентиляція, через яку потрапляє чисте повітря, санвузол, туалети, а також ігрова кімната для молодших школярів», — розповідає Радіон Прокопчук.
У 2020 році у ліцеї відремонтували їдальню, а через рік підприємець почав надавати послуги аутсорсингу (підрядництва. — Авт.). Відтак збільшився асортимент: гарнірів, салатів, м’ясних та рибних страв. Хліб та булочки кухарі самі випікають.
Найперше директор вболіває за наявність дітей, адже від їх кількості залежить робота колективу.
«На жаль, ми стикаємося з тією тенденцію, що учнів з кожним роком стає менше. Школа живе, поки є діти. Прагнемо, щоб наш заклад освіти був комфортним та безпечним для учнів. Максимально включаємо свою творчість та запал. На літніх канікулах створюємо мотиваційне освітнє середовище, різноманітні фрази та «пасхалки» по всьому приміщенню, як, наприклад, книжка біля бібліотеки», — додає директор.
«Круто брати участь у розвитку школи, яку закінчувала»
Світлана Голинська є випускницею Голинської школи. Зараз вона — вчителька української мови та літератури.
«Другокласницею я прийшла до оновленої школи. Навчалася одразу на першому поверсі у четвертому кабінеті. Тоді я зрозуміла, що школа буде моїм домом. Коли наша світлої пам’яті перша вчителька Ярослава Чопик питала, у кого яке захоплення та мрія, я тоді сказала, що буду вчителем. Уже 50-й рік топчу стежину до рідної школи. Навіть навчаючись в університеті, завжди приходила до наших педагогів за підтримкою та порадою», — розповіла «Вікнам».
Пригадує, що перша вчителька вкладала не тільки знання, а вчила дружби та людяності. У п’ятому класі класним керівником стала вчителька англійської мови Галина Зарудна.
«Ми з неї, особливо дівчата, не зводили погляду. Вона була еталоном елегантності. У 44 кабінеті, де зараз з вами сидимо, хто мав хороший почерк — писали стенди. Коли Галина Іванівна пішла у декретну відпустку, то її замінив чоловік — Олег Станіславович. Ми тоді у старших класах перейшли на «камчатку» (так називали 50 кабінет) і там мали більше волі».
Також співрозмовниця пригадує цікаві епізоди зі шкільних років. Вона любила підказувати однокласникам, таким чином заважаючи вчителям.
«У 8 класі складаємо іспит з суспільствознавства і вчитель Роман Тягур каже: «Тепер ви, шановна, дивитесь на мене». Однокласника питають, скільки було воєн, а я йому ззаду показую на пальцях. Також одного разу на уроці математики у Віри Жекало, де муха не мала пролетіти, на нас з однокласницею Любою напав сміх. Потім тато казав, що бачив по телевізору мою поведінку», — ділиться Світлана Голинська.
Свою рідну школу вчителька рекламує завжди й всюди. Каже, що саме тепер їй подобається формування сучасної освіти.
«Вдячна вчителям, котрі мене вчили та вимагали, дозволяли розвиватися духовно, допомагали пізнавати світ. У нашій школі є всі умови для плідної праці, відповідний мікроклімат, розуміння та повага. Цього хотілося мені на початку моєї педагогічної роботи, бо тоді було інше відношенню до дітей, вчителів, різні умови праці та обставини. Зараз комфортно, класно, суперово, діти гарнюзні!», — переконана вчителька Голинського ліцею.
Більше публічності, тренди та волонтерство
Десятикласниця Вікторія Панькович стала президенткою учнівського парламенту. Прагне стати ІТ-аналітикинею, але спочатку хоче залишити по собі пам’ять у рідному ліцеї.
«Я хочу запровадити в ліцеї більше заходів для дитячого відпочинку та волонтерство, зокрема, пов’язане з допомогою тваринам. Наприклад, 10 жовтня буде благодійна дискотека. Діти принесуть корм, пледи, а ми за гроші від входу (50 гривень на особу. — Авт.) купимо ліки для тварин. Керівництво ліцею йде на зустріч учням і підтримує наші ідеї. Тепер наш заклад йде в ногу з часом. Стало більше заходів, гарна їдальня зі смачною кухнею та випічкою. Правда, хотілося б меншої завантаженості у навчанні (сміється. — Авт.) та сучасний спортзал», — ділиться президентка.
Молоде покоління популяризує свій навчальний заклад через соціальні мережі, слідкуючи за трендами.
У неділю, 28 вересня, Голинський ліцей святкуватиме 50-річчя в стінах чинної будівлі. А перший навчальний заклад відкрили у селі ще у 1827 році — тобто через два роки буде двохсотліття.
За словами директора Радіона Прокопчука, хочеться ще оновити фасад. Адже дах минулого року перекрили, школу утеплили, сонячні батареї від благодійників найближчим часом поставлять, щоб заклад був автономнішим і менше залежним від викликів сьогодення.
«Треба ще ззовні яскраве «вбрання», яке б дарувало учням посмішку, коли вони заходять на подвір’я. Наш ювілей є знаковою подією для села та людей, які навчалися тут впродовж 50 років. Гучних святкувань у час війни, звісно, не буде. Усі відзначення матимуть благодійний акцент: ярмарок, лотерея, кейтерінг (виїзне ресторанне обслуговування. — Авт.). Зібрані кошти плануємо віддати на потреби нашим випускникам військовим», — анонсував керівник ліцею.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
Кароліна МАЗУР, операторка-монтажерка
