Про це «Вікнам» розповів старший брат церкви Іван Мазурик.
Уже три роки, як у Голині при храмі Покрови Пресвятої Богородиці розпочали будівництво дзвіниці. Правда, роботи йшли поступово: після того, як назбирували матеріали, скликали толоку.
«Перекрили спершу верх, потім другий поверх, щоб не протікала стеля. Ще хочемо до зими поставити купол, це важливо, бо цегла замокає і буде розсипатись. Кімнату смутку робили поступово десь пів року, коли був час та матеріали. Спершу взялись за санвузол, провели гарячу та холодну воду».
Вбиральня, що розміщена на вулиці позаду церкви, стала за цей час громадською, особливо ввечері, коли на алеї збирається молодь. Гостей, зокрема священників, що приїжджають, наприклад на храмове свято чи на деканальні збори, соромно туди «відправляти». Тому спершу зробили умови в приміщенні дзвіниці, а з часом планують переробити її, щоб була вода, дзеркало тощо, ділиться планами Іван Мазурик.
«З кожним разом через війну людських рук стає менше, бо багато виїжджають. Дякуємо Богу і за те, бо в такий тяжкий час ми не здаємось, а все одно щось робимо. Кімнату смутку зробили гідну, щоб людину провести в останню дорогу. Розмір кімнати 7 на 7 метрів, тут можна розмістити трьох покійників одночасно, звісно, краще, щоб такого не було, але ми всі смертні і нас це чекає. Поверхом вище будемо створювати ще кімнату відпочинку. Є родичі, що приїжджають здалеку або ж хотіли б цілу ніч сидіти біля померлого. Там буде чайник, диван…».
У селах менша потреба в кімнаті смутку, тому що зазвичай тіло покійника три дні перебуває вдома. Але, наприклад, коли в сім’ї п’ять людей і хтось помирає, то дві кімнати та коридор зайняті, а для тих родичів, що приїхали здалеку, немає місця, де залишитись. Тому кімната смутку повинна б полегшити людям, хоч організаційно, біль втрати, міркує старший брат Голинської церкви.
«Тут можна буде комфортно і гідно провести людину в останню дорогу. Це більше для зручності родичів. Приміщення не робилось для заробітку, тому вартість буде символічна, щоб покрити витрати за комунальні послуги і щось залишити для розвитку церкви. У реалізацію кімнати входять фінансово тільки матеріали, які хтось давав зі знижкою, а хтось жертвував безкоштовно. Людська праця — це виключно офіра: від чоловіків — фізична, а від жінок — приготування їм їжі», — констатує співрозмовник.
За словами Івана Мазурика, у кімнаті смутку ще потрібно буде встановити кондиціонер, стіл для покійника, мармурний хрест, крісла з обох боків. У приміщенні поєднали світлий та темний кольори. Хоч кімната ще була не готова, навіть не поштукатурена, але вже одного голинянина, що помер у березні 2025 року, вона «прийняла».
«Його забрали з моргу ввечері і не було де залишити на ніч. Також трапляються моменти, коли хтось із уродженців села помирає далеко за його межами, але востаннє повертається додому. Тоді його зразу заносять до храму, а потім на цвинтар і тоді не всі знайомі вчасно можуть прийти попрощатись. Також є випадки ВПО, як, наприклад, з хлопчиком, що помер внаслідок падіння з велосипеда. Люди винаймають житло і не завжди там є можливість відправити в останню дорогу».
Стосовно встановлення купола на дзвіниці, то чекають найближчими днями голинських майстрів, які за це візьмуться, пояснює Іван Мазурик.
«Ми купили нержавіючу бляху та дерево, залишились дрібні деталі. Купол буде розміром 9 на 9, майже як на храмі (там 10 на 10. — Авт.).
Ремонт старої Голинської церкви, збудованої у 1886 році, який розпочали у 2023-2024 роках, вийшов дуже коштовним. Робота вартувала практично таку ж суму, як закуплені матеріали, але церкву потрібно було врятувати, бо затікала та могла завалитися.
«Місцевих майстрів, які б за це взялись, не знайшли, тому працювали косівські спеціалісти. Внутрішні роботи вартували більше ніж 800 тисяч гривень, а перекриття даху з матеріалами — майже півтора мільйона. У нас першочергово у пріоритеті допомога війську, а вже при можливості займаємось розвитком парафії», — зазначає старший брат.
Ірина АНДРІЇВ, журналістка
