З повідомлень у газетах наступного дня Ґамзе дізналися, що в їх будинку мешкав голова Організації українських націоналістів 50-річний Степан Бандера.
"Після 13.00 дружина Провідника, пані Ярослава, зателефонувала до канцелярії Проводу, кажучи, що з її чоловіком трапилося нещастя: облитий кров'ю, він упав на сходах будинку, в якому жив, — згадує член ОУН, журналіст Данило Чайковський. — Пані Ярослава просила негайно дати лікарську допомогу. Зараз на місце випадку виїхали члени Проводу Степан Ленкавський, Ярослав Бенцаль і Іван Кашуба. Одначе на сходах і в коридорах будинку вже не було нікого, бо викликана в міжчасі сусідами швидка допомога забрала Провідника до лікарні. З ним поїхала і його дружина".
Степан Бандера зі своїми дітьми Андрієм та Лесею, Західна Німеччина. Фото: Архів Центру досліджень визвольного руху
"Степан Бандера — це незручний, упертий і фанатичний слов’янин. На цьому етапі надзвичайно цінний для нас, опісля — небезпечний. — Ненавидить так само росіян, як і німців", — писав в особистому посланні рейхсфюреру СС Генріхові Гіммлеру обергруппенфюрер Ґотллоб Берґер.
Протягом 1941-1944 років Бандера перебував у німецькому концтаборі Заксенхаузен. У вересні 1944-го він запропонував лідерові ОУН очолити Український національний комітет. Ця організація мала відстоювати інтереси українців у нацистській Німеччині, хоч насправді діяла б під жорстким контролем націонал-соціалістів. Бандера відмовився.
Протягом десяти років родина Бандери переїзжає з місця на місце, рятуючись від совєтських агентів. Лише 1954-го Степан з Ярославою і трьома дітьми селяться в Мюнхені, на Крайттмайрштрасе. Живуть під прізвищем Попель.
Припускали, що Бандера помер від серцевого нападу. Проте медична експертиза показала — причиною смерті стало отруєння ціанистим калієм. Голову ОУН поховали на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені. За два роки західнонімецькій владі здався агент КДБ Богдан Сташинський. Він зізнався, що був виконавцем замаху на керівників ОУН Лева Ребета і Степана Бандеру. Обох застрелив зі спеціально виготовленого для цього пістолета, що випускав у жертву випари кислоти.
Пістолет, з якого вбито Степана Бандеру. Фото: bandera.at.ua.
"Я був у кіно в Берліні, — пояснював причини каяття. — Цілком випадково побачив у кінохроніці картини з похорону Бандери. Бачив лише одну картину: Бандера у відкритій труні, навколо нього люди. Коли я це побачив, мені здалося, що хтось ударив мене молотком по голові. Я був страшенно переляканий. Це було вперше, що я так безпосередньо побачив наслідки свого вчинку. Я хотів би сказати, що про наслідки я, власне, знав і раніше, я знав, що люди помруть. Але це не те саме: знати про щось і щось дійсно бачити. Я був цілком приголомшений, коли вийшов з кіна".
Сташинського засудили до восьми років позбавлення волі. Що сталося з ним після тюрми — невідомо.
Що відомо про замахи на Степана Бандери
- 7 замахів на Степана Бандеру здійснено у 1947–1959 роках. Про них розповів керівник розвідки ОУН Степан Мудрик (1919 - 2004 рр):
- 1947 року таку підготовку робив агент КҐБ, який був відомий під прізвищем Мороз;
- 1948 року такий план намагався реалізувати агент Стельмащук;
- 1950 року вбивство готував агент з Праги;
- 1952 року з Москви до Німеччини надіслали агентів, які виступали під прізвищами Лєман і Лєгуда;
- 1953 року до Західної Німеччини надіслали агента, родом з Волині, під прізвищем Стефан Ліпгольц;
- Весною 1959 року агент КҐБ Вінцік із Відня робив спроби викрасти сина Бандери, який навчався у гімназії;
- 1959 року у Москві підготували молодого поляка, родом з Волині, який мав прилюдно застрелити Степана Бандеру і заявити, що він помстився за поляків, які, начебто, потерпали на Волині.
