В авіації є люди неромантичних професій, про яких зазвичай не знімають фільмів і не складають пісень. Але без їхньої праці не злетить жоден літак, не зрушить з місця жодна важка техніка. Один із таких — водій-кранівник із позивним «Дядя Міша», повідомляє 114 бригада тактичної авіації.
Він має за плечима 36 років стажу за кермом крана і майже 40 років роботи в Прикарпаттяобленерго. Звідти й прийшов у лави Збройних Сил — у 2022 році, добровільно, разом зі своїм вірним залізним другом — краном «КС-55727-1 на базі автомобіля «МАЗ».
— У нього стріла 28 метрів, вантажопідйомність — 25 тонн. За всі ці роки він мене жодного разу не підвів, — розповідає чоловік.
До війни пан Михайло працював на тій самій посаді в енергетиці, тому швидко звик і до військового ритму. Його робота нині — завантаження та розвантаження різних агрегатів, аеродромних плит, техніки, озброєння, а іноді навіть літаків.
— Багато хто дивується, коли чує, що кран може допомагати навіть літакам, але для нас це звична справа. Головне — мати тверду руку та великий досвід», — каже «Дядя Міша».
Своїм краном він керує вже 15 років. Машину знає, як свої п’ять пальців. В «Обленерго» кажуть, що дуже хотіли б повернути такого спеціаліста. Там зізнаються: «Якби він повернувся, ми б навіть новий кран для нього знайшли». Бо таких фахівців — одиниці.
Попри свій 58-річний вік «Дядя Міша» працює вдень і вночі, за будь-якої погоди. Каже, що звик не рахувати годин і не боятися важких умов — головне, щоб робота була зроблена вчасно та якісно.
— Коли бачиш, що від тебе щось залежить, тоді й сили з’являються. Я знаю, що від мого крана теж іноді залежить, чи злетить літак. І це дає відчуття гордості, — розповідає він.
