Понад двадцять років Юрій Абрамюк займався автомеханікою у рідному карпатському місті Яремче: мав власне СТО, тюнінгував джипи для гір і туризму.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, купував, ремонтував і відганяв машини хлопцям на передову.
«Дивився на все це й розумів: такі руки, як у мене, потрібні на фронті», — згадує Юрій, як він став військовим.
Спочатку — водій-механік, потім — командир відділення. Згодом очолив взвод, розповідають на Фейсбук-сторінці 91 протитанкового батальйону.
Разом із побратимами облаштували власний гараж — міні-СТО для фронту. Там не просто лагодять техніку, а повертають її до роботи.
Зранку — кава, коротка п’ятихвилинка, обговорення завдань. Якщо хтось чогось не вміє — навчать, покажуть, допоможуть.
Віднедавна "Муха" допомагає вдосконалювати роботизовані машини НРК. Завдяки його доробкам техніка бере більше вантажу й краще долає бездоріжжя.
Після Перемоги планує повернутися додому, відновити СТО й знову займатися своєю улюбленою справою. А поки що нагород не прагне:
«Моя нагорода — коли хлопці доїжджають туди й назад. Головне — щоб живі».
У критичних ситуаціях Юрій сідає за кермо сам. І каже просто:
«Спокій — це твоя броня. Якщо не панікуєш — доїдеш. Якщо впевнений у побратимі — не зламаєшся. А техніка витримає — я подбаю».
