У підрозділі «Корал» — та людина, яка робить усе. І це не перебільшення. Він не шукає легких ділянок, не уникає важкої роботи, не перекладає відповідальність, повідомляє 102 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ Івано-Франківщина.
— На посаді займаюся всім, що потребує батарея: стаю командиром розрахунку на позиції, займаюсь ремонтом техніки, забезпеченням, навчанням особового складу…
Нещодавно «Корал» отримав бойову травму — контузію. Але не вона залишила найглибший слід, а зовсім інший епізод.
— Під час евакуації автомобіль наїхав на міну. Загинув мій побратим, теж Афганець. Інші хлопці отримали травми. Таке не забудеш, — розповідає «Корал», — Це було неподалік Гуляйполя. Авто заїхало, ми погрузилися, проїхали метрів сто тією ж дорогою — і раптом все стало як у заповільненому кадрі, немов уривки фантастичного фільму. Шматки резини летять вгору, спалах, опік руки, вибух… Я ніби бачив це збоку.
А тоді був звук FPV, той різкий, настирливий писк у повітрі, від якого всередині все стискається, бо розумієш, що на реакцію є лише лічені секунди.
— Почули FPV. Встигли сховатися. І дякую хлопцям — хоч самі травмовані — вони відігнали авто з тілом загиблого, замаскували. Інакше дрон знищив би машину разом із нашим Героєм. Вони ризикували своїм життям, але зробили все правильно.
«Корал» відчув на собі дві війни. Побачив дві епохи, дві реальності. Але цінності залишилися ті самі: відповідальність, побратимство, підставити плече, протягнути руку допомоги. І саме такі люди є фундаментом нашої бригади. Люди, які стоять тоді, коли іншим було б важко навіть піднятися.
